Управління розвитком складних систем

Алгоритм розвитку упорядкованих вихрових рухів в атмосфері

Василь Клапченко — 2024-11-29

Пропонована робота є продовженням попередніх робіт авторів, присвячених застосуванню запропонованих фрагментованої фізичної статистики й універсального механізму хвильової далекодії (УМХД) в системах тотожних частинок. У роботі розглянуто сценарій № 2 – умовно необмежені системи із сумішшю кількох типів тотожних частинок, які мають обертальні степені вільності руху. Природною моделлю таких систем є атмосферні вихори (торнадо). У роботі цю модель розглянуто як базову. Технічними пристроями, які відтворюють такий сценарій, є вихрова труба Ранка – Хілша. Вона взята за допоміжну (або експериментальну) модель. Для базової моделі визначені необхідні макроскопічні умови, за яких статистична ймовірність появи торнадо перевищує 50%. За таких умов, застосувавши весь арсенал УМХД, розглянуто етапи самозародження і розвитку торнадо. Зокрема прояснено механізм самопідсилення і самоорганізації колового руху в області формування торнадо, його форму, процес випадіння «хобота» торнадо, його непрозорість і теплові ефекти, які супроводжують його появу. Введено поняття хвильового налипання та хвильової конденсації як особливих напівквантових явищ в умовах застосовності класичної фізики. Проведено відповідні кількісні оцінки. Продемонстровано справедливість кількісних оцінок на основі аналізу результатів досліджень допоміжної (експериментальної) моделі – вихрової труби Ранка – Хілша. Зроблено головний висновок: теоретичною основою, яка повністю пояснює фізичну природу появи торнадо і всі його особливості, може бути УМХД.

Сучасні малі мережі для класифікації зображень

Ярослав Гозак — 2024-11-29

Зі зростанням попиту на використання моделей глибокого навчання на пристроях з обмеженими ресурсами, таких як смартфони, датчики IoT і периферійні обчислювальні платформи, потреба в ефективних згорткових нейронних мережах (ЗНМ) стала першорядною. У статті запропоновано вичерпний огляд кількох найсучасніших полегшених архітектур ЗНМ, розроблених для вирішення цих проблем шляхом зменшення обчислювальної складності та використання пам’яті, зберігаючи конкурентоспроможність у задачах класифікації зображень. Переглянуті ключові архітектури включають MobileNets, ShuffleNet, DiceNet і ESPNet, кожна з яких використовує різні стратегії для оптимізації ефективності мережі. MobileNets представляє концепцію згорток, що розділяються по глибині, які розкладають стандартну операцію згортки на згортку по глибині та згортку по точках (1x1). Це суттєво зменшує кількість параметрів і обчислень порівняно з традиційними згортками. З іншого боку, ShuffleNet використовує групові згортки і перетасування каналів для підвищення ефективності, уможливлюючи розділяти та рекомбінувати карти ознак, що зменшує витрати на обчислення без суттєвої шкоди для точності. DiceNet спирається на ці концепції, запроваджуючи багаторозгалужену архітектуру з різними темпами розширення для виділення ознак у різних масштабах, підвищуючи як точність, так і ефективність у середовищах із низьким ресурсом. ESPNet використовує ефективні просторові пірамідальні структури разом із поточковими згортками для обробки різноманітних просторових особливостей у різних масштабах, одночасно з високою обчислювальною ефективністю. Незважаючи на ці досягнення, загальним вузьким місцем у цих архітектурах є покладання на поточкові (1x1) згортки, які, хоч і ефективніші, ніж стандартні згортки, все ж роблять значний внесок у загальну вартість обчислень, особливо на більш глибоких рівнях мережі. Крім того, розміри фільтрів часто оптимізовані для продуктивності в хмарних середовищах, але можуть бути не ідеальними для периферійних середовищ, де обчислювальна швидкість й енергоефективність є вирішальною. Ми бачимо потенціал у зміні розмірів фільтрів у деяких шарах до 2x2, що є найменшим можливим фільтром для вилучення просторової інформації. Також слід звернути увагу на те, як інформація поширюється між каналами, а також на те, як кількість каналів формується шляхом заміни згортки 1x1 іншою передбачуваною математичною операцією.

Сучасні підходи до управління стейкхолдерами проєктів транспортних підприємств

Іван Кравчук — 2024-11-29

У статті представлено результати огляду підходів до управління стейкхолдерами проєктів транспортних підприємств. Визначено, що транспортна галузь є однією з базових галузей України і має критично важливе значення для економічної сфери країни. Тісний зв’язок функціонування транспортної галузі з підприємствами інших сфер діяльності впливає на їх повноцінну діяльність. Через події політично-соціального характеру, пандемію COVID-19 та повномасштабне вторгнення і збройну російську агресію, транспортна галузь останні 10 років має глибокий економічний спад, що відображається на загальній картині ВВП України. Післявоєнне відновлення економіки в цілому неможливе без повноцінної роботи транспортної галузі. Саме тому транспортні підприємства потребують державної підтримки та реформування завдяки розробці проєктів із залученням державних інституцій, бізнес-структур, громадськості, міжнародних організацій, що необхідні для мінімізації наслідків війни та довоєнних соціально-економічних потрясінь. Залучення до проєктів різних установ і організацій передбачає їх плідну та взаємовигідну співпрацю. Всі учасники проєктів транспортних підприємств є зацікавленими особами цих проєктів або стейкхолдерами. Кожна група стейкхолдерів має власні погляди, вимоги, інтереси та цілі в цих проєктах, а отже, і вплив на проєкт задля досягнення власних цілей та інтересів. Тому потрібно управління цими взаємовідносинами та знаходження балансу між інтересами стейкхолдерів і цілями проєктів. Задля формування стратегії управління зацікавленими сторонами проєктів транспортних підприємств необхідно провести ґрунтовний аналіз із застосуванням інструментарію для визначення й оцінювання кожного стейкхолдера за низкою параметрів. Отримана інформація буде основою для розробки стратегії взаємовигідної співпраці та знаходження порозуміння і балансу інтересів, цілій і рівня задоволеності. Перспективою подальших досліджень є пошук нових або вдосконалення наявних інструментів аналізу стейкхолдерів проєктів транспортних підприємств із урахуванням специфічних деталей і глибоких питань транспортної сфери.

Методологія розроблення та супроводу інформаційних систем, базованих на технології інтернету речей

Юрій Жовнір — 2024-11-29

Стаття присвячена дослідженню методологій розроблення та супроводу інформаційних систем, що базуються на технології Інтернету речей, із особливим акцентом на використанні методології DevOps. Технологія Інтернет речей швидко розвивається, проникаючи у різні галузі, включаючи управління інфраструктурою. Сучасні IoT-системи вимагають високого рівня надійності, масштабованості та безпеки, оскільки вони взаємодіють із великою кількістю пристроїв та опрацьовують значні обсяги даних у реальному масштабі часу. Тому актуальність статті полягає у необхідності визначення найефективніших методологій для проєктування, підтримки та оновлення IoT-систем з урахуванням складності таких рішень і швидкого розвитку технологій. Результати дослідження засвідчують, що методологія DevOps є однією з найбільш придатних для розроблення IoT-систем, оскільки забезпечує автоматизацію процесів, безперервну інтеграцію, регулярні оновлення та високу стабільність систем. Використання DevOps дає змогу значно підвищити продуктивність команд розробників та операційних фахівців, які працюють над IoT-рішеннями. У дослідженні розглянуто основні етапи розроблення IoT-систем, включаючи аналіз вимог, архітектурне проєктування, тестування, впровадження, а також їхнє обслуговування. Описано сучасні підходи до забезпечення безпеки, інтеграції та масштабованості IoT-систем, які включають автоматизований моніторинг і керування оновленнями програмного й апаратного забезпечення. У статті також представлено аналіз реальних прикладів використання методології DevOps у низці проєктів вітчизняних та зарубіжних ІТ-компаній. Наприклад, розглянуто успішні кейси впровадження DevOps для безпекових систем житлових комплексів, систем управління водопостачанням і водовідведенням у великих містах, систем контролю мікроклімату у промислових будівлях і офісах, а також систем управління освітленням у міських умовах. Результати дослідження свідчать про високу ефективність використання DevOps для IoT-проєктів, що вимагають стабільності, гнучкості та масштабованості. Використання цієї методології дає змогу оптимізувати процеси розроблення та супроводу, забезпечити безперебійне функціонування IoT-систем і підвищити рівень кібербезпеки, що є критично важливим для сучасних інфраструктурних рішень. Використання методології DevOps у таких проєктах, як безпекові системи житлових комплексів, системи управління водопостачанням і водовідведенням, контролю мікроклімату і освітлення у містах, демонструє її ефективність. Методологія DevOps уможливлює легко масштабувати інформаційні системи відповідно до зростаючих потреб міст, що є критично важливим для інфраструктурних рішень, де кількість підключених пристроїв може постійно зростати.

Упровадження проєктного підходу при модернізації комунального підприємства у сфері організування дорожнього руху під час повоєнної відбудови громади

Олександр Войтенко — 2024-11-29

З початком воєнної агресії проти України територіальні громади опинилися під впливом прямих та непрямих наслідків воєнних дій на різноманітні сфери їх життєдіяльності, у т. ч. на транспортну мобільність. В умовах воєнного часу це має вкрай негативне значення, оскільки, по-перше, не дає змоги повною мірою розв’язати питання, пов’язані із забезпеченням обороноздатності країни та підвищення стійкості громад до загроз і викликів воєнного часу, по-друге, залишає не розв’язаними проблемні питання мобільності мирного часу. В такій ситуації вбачається за необхідне приведення мобільності до умов воєнного часу, воєнної та повоєнної відбудови громад відповідно до принципів сталості, враховуючи потенційні загрози та виклики, які пов’язані з наслідками воєнних дій. Це стосується як громад, у яких вже у довоєнний період почалася реалізація переходу транспортної системи до «мирної» сталої мобільності, так і громад, у яких у довоєнний період не здійснювалися заходи щодо упровадження сталої мобільності. Один зі способів, що забезпечуватиме перехід громад до мобільності, приведеної до умов воєнного часу та відбудови громад, полягає у застосуванні менш капіталомістких та тривалих за часом реалізації (порівняно з жорсткими заходами) м’яких заходів з розвитку мобільності, до яких належить організування дорожнього руху (ОДР). Розроблення й упровадження заходів з ОДР, як засіб реалізації управлінського впливу на систему «Дорожні умови – транспортні потоки», в умовах воєнного часу і відбудови громад потребують отримання, обробки та аналізу великого обсягу інформації про дорожні умови і транспортні потоки, від швидкості та якості яких залежить ефективність прийнятих управлінських рішень, відповідність рішень ситуаціям, що виникають через вплив наслідків воєнних дій на територіальну громаду. Упровадження зазначеного підходу можливе в разі диджиталізації процесів управління ОДР, що вимагає модернізації керуючої системи та її елемента – підприємства, що здійснює реалізацією управлінських рішень щодо ОДР. Складність розв’язання цієї задачі вимагає комплексного та системного застосування проєктного підходу щодо модернізації підприємства.

Критерії та основні параметри продуктивності планів будівельних робіт

Владислав Войтович — 2024-11-29

Визначено важливість критеріїв та ключових показників ефективності, що керуються даними, для успіху проєктів цивільного будівництва. Будівельна галузь процвітає завдяки виконанню проєктів вчасно, в рамках бюджету та суворих стандартів якості. Але як виміряти успіх у такій складній сфері? Тут задіяні критерії та ключові показники ефективності. Відстежуючи правильні точки даних, будівельні компанії можуть отримати уявлення про свої робочі плани, визначити сфери для вдосконалення, а отже, досягти кращих результатів проєкту. У динамічному світі будівництва успіх залежить не лише від виконання проєктів вчасно та в межах бюджету, а й від постійного вдосконалення процесів та результатів. Щоб досягти цього, будівельні організації покладаються на потужні метрики та ключові показники ефективності для якісного вимірювання і відстеження процесу. У цій статті розглянуто ключові критерії та ключові показники ефективності, які мають вирішальне значення для оцінки успіху будівельного проєкту. Вимірювання успіху будівельного проєкту потребує багатогранного підходу, який виходить за рамки традиційних вимірювань часу і витрат. Використовуючи різноманітні критерії та ключові показники ефективності, будівельні організації можуть отримати всебічне уявлення про продуктивність проєкту, використання ресурсів, задоволеність клієнтів і стійкість. Мета статті – допомогти будівельним компаніям ефективно використовувати ключові показники ефективності: описати переваги ключових показників ефективності, зокрема покращення процесу прийняття рішень і підвищення ефективності. Ефективно використовуючи ці інструменти, професіонали з будівництва можуть досягти операційної досконалості, реалізувати успішні проєкти та досягти довгострокового успіху в бізнесі. Запровадивши надійну систему ключових показників ефективності, будівельні компанії можуть отримати чітке уявлення про те, як виконуються їхні робочі плани. Цей підхід на основі даних дає змогу активно адаптуватися, покращувати результати проєкту та досягати довгострокового успіху.

Моделі інтерфейсів між процесами самокерованих організацій в контексті синкретичної методології управління проєктами

Сергій Бушуєв — 2024-11-29

У статті проведено аналіз моделей і методів, які впроваджуються для спільного використання методологій в проєктах, програмах і портфелях проєктів. Проаналізовано відповідні літературні джерела, зокрема стандарти в галузі управління проєктами і рішення, що в них пропонуються. Особливу увагу при цьому було приділено гібридним методологіям управління проєктами. Ідентифіковано три етапи гібридизації методологій. Визначено відмінність синкретичної методології від гібридної методології. Розглянуто три концепти взаємодії між системою управління портфелем проєктів (ядром синкретичної методології) і системою управління проєктом. Описано модель даних (для інтерфейсу методологій), що генерує проєкт для обміну зі системою управління портфелем. Запропоновано модель класифікації інтерфейсів між методологіями окремих проєктів (або методологіями окремих частин одного проєкту) у межах системи управління сукупністю проєктів проєктно-орієнтованої організації (портфеля). Ознаками класифікації пропонуються такі: за призначенням інтерфейсу, за ступенем прогнозування майбутніх змін зовнішнього та внутрішнього проєктного середовища, за ступенем використання штучного інтелекту, за ступенем універсальності (застосовності до інших типів проєктів та портфелів проєктів), за методологією центральної системи управління, за гнучкістю налаштування, за ступенем автоматизації інтерфейсу. Наведено характеристику найбільш уживаних типів інтерфейсів між методологіями за чотирма ознаками. Запропоновано модель обміну даними через інтерфейси в межах синкретичної методології. Проведено SWOT аналіз, виявлено сильні сторони, слабкі сторони, можливості, що виникають при застосуванні запропонованих моделей інтерфейсів у межах синкретичної методології управління проєктами, і загрози, що можуть виникнути. Сформульовано галузі подальших досліджень у вибраному напрямі: формалізація галузевих моделей інтерфейсів синкретичної методології управління проєктами на рівні корпоративної методології самокерованої проєктно-орієнтованої організації (для інфраструктурних проєктів); формалізація галузевих методів реалізації інтерфейсів між методологіями окремих проєктів і синкретичним ядром системи управління портфелем проєктів у межах синкретичної методології (для інфраструктурних проєктів); розробка моделей використання елементів штучного інтелекту в інтерфейсах між методологіями окремих проєктів у межах портфеля проєктів, що керується синкретичною методологією; практична апробація моделей і методів інтерфейсів між методологіями окремих проєктів у межах портфеля проєктів, що керується синкретичною методологією при реалізації самокерованими організаціями проєктів (портфелів проєктів) відновлення інфраструктури України. Сформульовано висновки з проведених досліджень.

Особливості управління командою ІТ-проєкту в умовах віддаленої роботи

Юрій Триус — 2024-11-29

У роботі досліджено особливості управління командами в умовах віддаленої роботи, яка стала надзвичайно актуальною у зв’язку зі значним поширенням дистанційної роботи в різних галузях, зокрема в IT-сфері. Проаналізовано основні аспекти, пов’язані з організацією роботи віддалених команд, зокрема планування, координацію, комунікацію, мотивацію та моніторинг результатів роботи. Особливу увагу приділено використанню сучасних інформаційних технологій та спеціалізованого програмного забезпечення для ефективного управління віддаленими командами, що дає змогу забезпечити високий рівень взаємодії та продуктивності. Визначено переваги і виклики, з якими стикаються керівники в умовах дистанційної роботи, зокрема питання мотивації співробітників, підтримки командного духу, а також необхідності адаптації до нових методів контролю виконання завдань. Досліджено вплив віддаленої роботи на продуктивність та задоволення роботою серед співробітників, з акцентом на можливості підвищення їхньої ефективності завдяки гнучкому графіку та кращому балансу між професійним і особистим життям. Засвідчено, що віддалена робота може сприяти покращенню цього балансу, що врешті-решт позитивно впливає на загальну продуктивність команди, а також знижує рівень стресу та підвищує мотивацію працівників. Визначено, що основні методології управління проєктами, такі як Scrum і Kanban, є ефективними в умовах віддаленої роботи завдяки їхній адаптивності та гнучкості, що допомагає швидко реагувати на зміни та коригувати процеси відповідно до нових вимог. Висвітлено важливість використання інструментів для комунікації та управління задачами, таких як Slack, Microsoft Teams, Jira, Trello та Google Docs, які є життєво важливими для підтримки ефективного робочого процесу у віддалених командах. Зазначено, що ці інструменти не тільки забезпечують безперебійну комунікацію між членами команди, але й допомагають інтегрувати різні аспекти роботи в єдине інформаційне середовище. Окрім того, зазначено важливість підтримки постійної комунікації і зворотного зв’язку для уникнення відчуття ізоляції серед співробітників, що може призвести до зниження їхньої залученості та ефективності команди, особливо в умовах дистанційної роботи. Запропоновано модель управління командою, що базується на інтеграції хмароорієнтованих інструментів, яка дає змогу забезпечити належний рівень продуктивності, злагодженості й ефективності команди. Обґрунтовано, що належно організована робота з управління віддаленою командою із застосуванням сучасних інформаційних технологій може не лише забезпечити ефективність роботи на рівні офісної роботи, а й сприяти її перевершенню завдяки підвищенню гнучкості, адаптивності та мотивації співробітників, що є особливо важливим в сучасних умовах швидких змін та глобалізації.

Роль сучасних технологій в оптимізації фінансових і людських ресурсів аутсорсингових IT-компаній

Євген Ланських — 2024-11-29

Оптимізація ресурсів в аутсорсингових IT-компаніях давно вивчається [1; 2], але стає надзвичайно важливою в умовах високої невизначеності ринку та швидких змін. Невизначеність ринку, спричинена економічною нестабільністю, технологічними інноваціями, змінами в законодавстві та змінами вимог клієнтів, створює значний ризик для компаній [3]. За таких умов ефективне управління ресурсами стає ключовим фактором конкурентоспроможності. Сучасний ринок IT-послуг характеризується високою невизначеністю та швидкими змінами. Нестабільність економіки, постійні технологічні нововведення, зміни в законодавстві та вимоги клієнтів створюють комплекс ризиків для аутсорсингових IT-компаній. Це підвищує важливість оптимізації ресурсів, оскільки ефективне управління ресурсами дає змогу знижувати витрати та забезпечувати гнучкість компаній. Дослідження підтверджують, що використання сучасних технологій для оптимізації ресурсів підвищує ефективність і конкурентоспроможність компаній [4; 5]. Інструменти автоматизації та аналітичні системи допомагають швидко адаптуватися до нових викликів, знижуючи час на рутинні завдання та підвищуючи точність рішень. Системи управління проєктами, такі як Microsoft Project та Primavera P6, оптимізують планування та використання ресурсів, що сприяє підвищенню ефективності виконання завдань. Ефективне управління ресурсами включає впровадження єдиних інформаційних платформ для централізованого збирання, аналізу та відображення даних. Це забезпечує прозорість процесів, знижує ризики помилок та підвищує точність прогнозування ресурсів, що допомагає оперативно реагувати на зміни і приймати обґрунтовані управлінські рішення. Автоматизовані звіти та моніторинг у реальному часі скорочують час на аналіз даних, підвищуючи продуктивність команди та забезпечуючи актуальною інформацією керівництво для стратегічного планування. Отже, в сучасних умовах оптимізація ресурсів за допомогою технологій є критично важливою для аутсорсингових IT-компаній. Ефективне управління ресурсами знижує витрати, підвищує гнучкість та адаптивність до змін, що сприяє конкурентоспроможності компаній на глобальному ринку IT-послуг.

Ризики цифрової трансформації у проєктах автомобільних перевезень

Ольга Заяц — 2024-11-29

У статті продемонстровано, що цифровізація проєктів автоперевезень створює потенціал для підвищення ефективності, безпеки та зручності логістичних процесів, але водночас вона несе ризики, які потребують ретельного аналізу й управління ними. Впровадження таких технологій, як автоматизація процесів, штучний інтелект, інтернет речей, хмарні технології розкривають нові можливості для розвитку галузі, проте ці інновації можуть зіткнутися з певними загрозами на різних етапах проєктів. У дослідженні розглянуто основні типи ризиків, їх джерела. Основними ризиками проєктів цифрової трансформації автоперевезень є технічні збої, організаційні зміни, опір до впровадження нових технологій і збільшення складності управління даними. Безпека інформацій стає критично важливим аспектом, оскільки цифровізація збільшує кількість обмінів даними, що робить системи вразливими до кібератак. Технічні збої можуть призвести до збоїв у роботі транспортних засобів і порушити логістичні ланцюги. Адміністративні ризики включають відсутність достатньої кваліфікації для роботи з новими технологіями, відсутність чіткої організації та управлінських процедур. Аналіз цих ризиків дає змогу компаніям своєчасно ідентифікувати потенційні проблеми і розробити стратегії управління, спрямовані на мінімізацію негативних наслідків. Стратегічне планування, інвестиції в навчання персоналу та захист інформаційних систем є важливими елементами успішної цифрової трансформації проєктів автоперевезень. У пропонованому дослідженні розглянуто основні ризики, пов’язані з цифровізацією автоперевезень, та представлено якісний і кількісний аналіз ризиків, що в подальшому дасть можливість прийняти рішення для зниження впливу ризику на проєкт.

Огляд сучасних моделей і методів управління конфліктами у проєктах

Олена Данченко — 2024-11-29

Ми живемо у світі, що швидко змінюється. Сфера управління проєктами переживає динамічну еволюцію, викликану розвитком штучного інтелекту і застосуванням гібридних підходів до управління проєктами. У сучасних умовах через стрімкий розвиток технологій, вплив світових тенденцій, складність проєктів, виклики віддаленої та гібридної роботи, наголос на різноманітності та інклюзивності з’являються нові джерела конфліктів. Оскільки конфлікти неминучі і можуть по-різному впливати на успішність роботи команди проєкту, управління конфліктами є важливим чинником ефективної командної роботи. Дослідження засвідчило, що існує широкий вибір моделей і методів, які можна використовувати для управління конфліктами в проєктних командах. Зокрема, розглянуто такі моделі і методи як-от: Метод картографічного аналізу (The Conflict Map), Коло конфлікту (The Circle of Conflict), Колесо конфлікту (The Wheel of Conflict), Цибулина (The Onion Model), Дерево конфлікту (The Conflict Tree), Трикутник конфлікту (The Conflict Triangle/ABC Triangle), Модель Айсберга (The Iceberg Model), Діаграма "Риб'яча кістка" (The Fishbone Diagram) або Діаграма Ісікави, П'ять причин (The Five Whys) та Метод Кепнера-Трего (The Kepner-Tregoe method). Кожен з них має свої переваги та недоліки. Зазначено, що розуміння переваг і недоліків кожного методу чи моделі, надасть можливість керівникам проєктів адаптувати свій підхід до конкретних ситуацій, тим самим сприяючи продуктивній співпраці та згуртованості команди. Щодо управління конфліктами в проєктах, дослідження виявило приділення уваги більшості науковців методу Кеннета В. Томаса та Ральфа Х. Кілманна, який передбачає п’ять стратегій поведінки в конфлікті, кожна з яких може бути ефективною залежно від ситуації. Проте зазначено, що питання ефективного управління конфліктами в проєктах потребують постійної уваги і адаптації до сучасного середовища, що швидко змінюється. На основі дослідження можна зробити висновок, що метод Кеннета В. Томаса та Ральфа Х. Кілманна залишається дуже актуальним, поширеним та цінним інструментом. Проте важливо усвідомлювати, що жоден стиль поведінки не є універсально ефективним, так само, як і не існує єдиного правильного методу чи моделі управління конфліктом. Управління конфліктами в проєктних командах в сучасному мінливому середовищі не можливо здійснювати за допомогою шаблонних підходів, що підкреслює критичну потребу в постійному вдосконаленні процесу управління конфліктами, в застосуванні нових адаптивних підходів, в інтеграції та синергії різних моделей і методів для ефективного управління конфліктами.

Застосування теорії розв’язання інноваційних задач в оточенні штучного інтелекту

Сергій Бушуєв — 2024-11-29

Штучний інтелект (ШІ) трансформує традиційні підходи до розв’язання задач, особливо в контексті інновацій. Ця стаття досліджує, як теорія розв’язання інноваційних задач може бути адаптована та посилена за допомогою можливостей ШІ. Інтеграція теорії розв’язання інноваційних задач і ШІ відкриває нові можливості для підвищення ефективності й інноваційності. Однак важливо розуміти, що ШІ не замінює людський інтелект, а доповнює його, надаючи нові інструменти для прийняття рішень. Поєднання теорії розв’язання інноваційних задач і штучного інтелекту відкриває нові можливості для підвищення ефективності та креативності в процесі розроблення інноваційних рішень. ТРІЗ забезпечує систематичний підхід до вирішення проблем, а ШІ надає потужні інструменти для аналізу даних та генерації ідей. Методологія досліджень полягає у такому: аналіз принципів ТРВЗ в оточенні ШІ, виокремлення області Парето застосувань, побудова матриці суперечностей принципів, оцінка впливу принципів на управління процесом сталого розвитку, формування моделей ланцюгів створення інноваційних проєктів, побудова системи критеріїв вибору ланцюга та створення інноваційних проєктів. Застосування цього підходу може привести до створення більш інноваційних та ефективних продуктів і послуг, які відповідають потребам сучасного суспільства.

Сучасні тенденції забезпечення функціональної стійкості складних організаційних систем

Олексій Гнатієнко — 2025-02-25

У цій роботі досліджено концепцію функціональної стійкості в організаціях з наголосом на її важливості в управлінні та стратегічному розвитку. Функціональна стійкість є відносно новою концепцією, яка має на меті усунути недоліки традиційних аналітичних підходів, що часто не враховують такі критичні аспекти, як гнучкість, адаптивність, стабільність, витривалість та здатність реагувати на виклики, які можуть виникнути під час функціонування організаційних структур. Ключовими компонентами функціональної стійкості є здатність організації ефективно вирішувати завдання в різних сценаріях і умовах, таких як економічні зміни, кадрові перестановки, технологічні трансформації та інші негативні впливи. Ефективна комунікація і внутрішня координація є важливими для уникнення проблем в управлінських процесах та взаємодії між структурними підрозділами. Забезпечення надійності операцій, обґрунтованості рішень та здатності адаптуватися в непередбачених обставинах є основними елементами організаційної стійкості. Функціональна стійкість складних організаційних систем вимагає системного підходу до управління ризиками, стратегічного планування і розвитку культури постійного вдосконалення й адаптації. Крім функціональної стійкості, інші важливі характеристики систем включають живучість, відмовостійкість та надійність, які разом забезпечують ефективність і довгострокову стабільність системи. У роботі також досліджено взаємозв'язки і відмінності між надійністю, функціональною стійкістю та живучістю, що підкреслює необхідність інтегрованих підходів до управління складними системами. Розроблення методів та інструментів для забезпечення функціональної стійкості є важливим завданням для організацій, які прагнуть досягти стабільності й успіху в умовах постійних змін та невизначеності.

Концепція цифровізації дорожньо-інфраструктурних проєктів в Україні: використання геоінформаційних технологій для підвищення ефективності управління

Сергій Тимченко — 2024-11-29

Стрімка урбанізація і зростання населення міст спричиняють серйозні виклики для транспортної інфраструктури, зокрема перевантаження доріг, затори та зниження безпеки руху, що негативно впливає на якість життя й економічний розвиток регіонів. В Україні ситуація ускладнюється наслідками воєнних дій, які призвели до руйнування значної частини дорожньої інфраструктури. Традиційні підходи до управління дорожньо-інфраструктурними проєктами, засновані на паперовій документації та розрізнених даних, вже не відповідають сучасним викликам. Вирішення цієї проблеми лежить у площині цифровізації дорожньо-інфраструктурних проєктів із використанням геоінформаційних технологій (ГІС). Метою цього дослідження є розроблення концептуальної моделі цифровізації дорожньо-інфраструктурних проєктів з використанням ГІС, адаптованої до українського контексту, та формування практичних рекомендацій для її впровадження. У ході дослідження передбачається проведення аналізу літератури та документації для систематизації наявних знань та виявлення кращих практик у сфері цифровізації дорожньо-інфраструктурних проєктів і використання ГІС. Планується зібрати та проаналізувати геопросторові дані досліджуваного регіону, сформувавши базу даних про дорожню інфраструктуру, що включатиме інформацію про геометрію доріг, стан покриття, інтенсивність руху та інші ключові параметри. На основі отриманих даних буде розроблено концептуальну модель цифровізації, яка враховуватиме специфіку української дорожньої галузі і включатиме ключові компоненти, етапи та процеси цифрової трансформації. Також передбачається сформувати практичні рекомендації щодо впровадження розробленої моделі на національному і регіональному рівнях, охоплюючи організаційні, технологічні та нормативно-правові аспекти. Очікується, що результати дослідження підтвердять значний потенціал використання геоінформаційних технологій для підвищення ефективності управління дорожньою інфраструктурою в Україні. Розроблена концептуальна модель і практичні рекомендації можуть стати основою для оптимізації процесів планування, проєктування, будівництва та експлуатації доріг, зниження витрат, покращення якості доріг та підвищення безпеки дорожнього руху. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на розширення географії дослідження, інтеграцію ГІС з іншими цифровими технологіями, розробку спеціалізованого програмного забезпечення й оцінку економічних та соціальних ефектів цифровізації дорожньої інфраструктури.

Економіко-управлінські імперативи розвитку будівельного девелопменту в умовах цифрової трансформації операційних систем підприємств-стейкхолдерів

Христина Чуприна — 2024-11-29

Стаття присвячена оцінці продуктивності операційної системи девелопера в контексті взаємодії зі стейкхолдерами будівельних проєктів. У роботі досліджено ключові чинники, які впливають на ефективність девелоперських процесів у мікросередовищі, де взаємодія зі стейкхолдерами відіграє вирішальну роль у досягненні стратегічних цілей. Особливу увагу приділено інноваційним технологіям і адаптивним моделям управління, включаючи використання платформ для спільної роботи, таких як Procore, PlanGrid і Asana, які сприяють підвищенню прозорості, координації та оперативності в управлінні проєктами. У статті також розглянуто вплив міжнародного контексту на продуктивність девелопера, зокрема культурні особливості управління проєктами в різних країнах, де акцент може робитися на суворій ієрархії або гнучкому колективному прийнятті рішень. Прикладом інноваційного підходу є аналіз мегапроєкту Neom у Саудівській Аравії, який демонструє інтеграцію сучасних технологій і сталого розвитку. Крім того, досліджено актуальні виклики, такі як фінансові ризики, інтеграція технологій, екологічність та дефіцит кваліфікованих кадрів. Результати дослідження спрямовані на розроблення рекомендацій для оптимізації операційної системи девелопера шляхом ефективної взаємодії з ключовими стейкхолдерами, впровадження інновацій та адаптації до сучасних глобальних вимог. Результати дослідження демонструють необхідність розроблення нових підходів до стратегічного планування, що враховують специфіку динамічного середовища, зокрема нестабільність цін на ресурси, інституційні обмеження та зростаючі вимоги до сталого розвитку. Запропоновані у статті рекомендації спрямовані на оптимізацію економіко-управлінських рішень для ефективного впровадження будівельних проєктів. Стаття адресована науковцям, фахівцям у сфері будівельного девелопменту, управлінцям проєктів і всім, хто зацікавлений у впровадженні інноваційних підходів до стратегічного управління в будівництві. Стаття буде корисною для науковців, практиків у сфері будівництва та управління проєктами, а також для тих, хто прагне покращити продуктивність у девелоперській діяльності.

Теоретичні основи формування шестивимірних будівельних інформаційних моделей

Катерина Рудь — 2024-11-29

Вирішення проблеми ефективного управління будівельними проєктами на різних етапах їх життєвого циклу робиться багатьма вченими. На основі різних теоретичних підходів розробляються методології, результатом яких стають програмні продукти, що значно підвищують ефективність проєктування будівель і споруд, однак мало впливають на підвищення ефективності управління іншими життєвими циклами проєкту, такими як будівництво, що є самим витратним етапом реалізації проєкту, та експлуатацію. Так, результатом застосування системного підходу в проєктуванні технічних систем стало створення цілого напряму, який визначається як 3D-моделювання, і як результат, розробкою великої кількості програмних продуктів. Однак практична реалізація проєктів засвідчила, що сама по собі 3D-модель не забезпечує ефективне управління будівельним процесом, яке пов’язане насамперед з ефективністю управління витратами. Для ефективних BIM в науковій літературі були запропоновані додаткові параметри – час та витрати, які відповідно визначались як 4D- та 5D-моделі. Наукові пошуки інтеграції 3D-моделі з додатковими двома параметрами не дали суттєвого успіху, оскільки не забезпечували, передусім, можливість розроблення методології для створення програмного продукту, який би відображав процес формування витрат у часі при створенні будівельної продукції. Системний підхід, який крім технічних систем виокремлює соціально-економічні, дав можливість розробити методологію проєктування організаційних структур на основі нормативної моделі, елементи витрат в якій розглядаються як елементи організаційної структури, а також забезпечив синтез технічної системи 3D-моделі із соціально-економічною системою, яка відображає додаткові три параметри, необхідні для формування 4D-, 5D- та 6D-моделей – технологічний процес, який розгортається в часі, та витрати, які формуються в часі при здійсненні тієї чи іншої технологічної операції і необхідні для будівництва об’єкта, тобто реалізації 3D-моделі. Отже, на основі системного підходу запропоновано теоретичні основи формування шестивимірних будівельних інформаційних моделей, що дають можливість створити програмні продукти, які в реальному часі зможуть відобразити процес створення будівельної продукції та забезпечити ефективне управління проєктами на всіх етапах їх життєвого циклу.

Цифрова екосистема в будівельному девелопменті: концептуально-теоретичні аспекти трансформації та управлінські імперативи

Юлія Кричевська — 2024-11-29

У статті досліджено концептуальні і теоретичні аспекти трансформації середовища будівельних девелоперських проєктів у цифрову екосистему. Ця трансформація є ключовою відповіддю на виклики сучасного будівництва, включаючи інтеграцію стейкхолдерів, оптимізацію ресурсів і необхідність сталого розвитку. У дослідженні наголошується на ролі цифрових технологій, таких як Building Information Modeling (BIM), системи управління ресурсами підприємства (ERP), Інтернет речей (IoT) і цифрові двійники, у забезпеченні прозорості, інтеграції та синхронізації операційних і управлінських процесів у будівельних проєктах. Дослідження висвітлює переваги цифрової екосистеми, серед яких зниження витрат, скорочення термінів реалізації проєктів, покращення якості управлінських рішень і мінімізація екологічного впливу. Крім того, інтеграція цих технологій підтримує довгострокове управління життєвим циклом будівельних проєктів, підвищуючи їхню операційну ефективність та екологічну стійкість. Основні результати підкреслюють необхідність адаптації бізнес-процесів до вимог цифрових екосистем, підготовки персоналу до використання передових цифрових інструментів і інтеграції цих технологій у вже існуючі організаційні структури. У статті також представлена модель цифрової екосистеми для будівельного девелопменту, яка враховує операційно-виробничі та управлінсько-адміністративні імперативи, забезпечуючи узгодженість стратегічного, тактичного й оперативного рівнів управління. У статті також розглянуто основні виклики цифрової трансформації у будівництві, такі як опір змінам, відсутність стандартизації та високі початкові інвестиції, необхідні для впровадження передових технологій. Дослідження робить висновок, що трансформація середовища будівельних девелоперських проєктів у цифрові екосистеми є не лише критично важливою для підвищення ефективності та конкурентоспроможності, а й для задоволення вимог сучасного ринку та забезпечення стійкості будівельної галузі в умовах швидкого розвитку технологій.

Інформаційно-адаптивні платформи інтегрованої реалізації проектів як драйвер гармонізації економічних інтересів підприємств-стейкхолдерів будівництва

Денис Гергі — 2024-11-29

Стаття присвячена дослідженню інформаційно-адаптивних платформ інтегрованої реалізації проєктів як драйвера гармонізації економічних інтересів підприємств-стейкхолдерів у будівництві. Розглянуто еволюцію концепцій інтегрованого управління проєктами та інформаційного моделювання (BIM), які є основою для створення сучасних цифрових інструментів, спрямованих на оптимізацію процесів і взаємодії між учасниками проєктів. Особливу увагу приділено аналізу ролі інформаційно-адаптивних платформ у підвищенні прозорості, забезпеченні ефективної координації дій та узгодженні інтересів стейкхолдерів, таких як замовники, інвестори, підрядники, постачальники та громади. У статті підкреслено важливість гармонізації економічних, соціальних і екологічних інтересів через використання інформаційних технологій. Розглянуто ключові переваги платформ, включаючи підтримку колективного прийняття рішень, зниження витрат, мінімізацію ризиків і адаптивність до змін зовнішнього середовища. Проаналізовано виклики впровадження, зокрема потребу в кваліфікованих кадрах, високі початкові витрати та залежність від доступності якісних даних. Стаття також досліджує потенціал BIM, цифрових двійників та IoT як ключових елементів інформаційно-адаптивних платформ, здатних забезпечити інтеграцію на всіх етапах життєвого циклу проєкту. Запропоновано системний підхід до гармонізації інтересів, який враховує стратегічні, операційні й інноваційні аспекти діяльності підприємств. Результати дослідження спрямовані на вдосконалення управління будівельними проєктами через використання інформаційно-адаптивних платформ, що забезпечують їхню довгострокову ефективність, сталий розвиток та конкурентоспроможність підприємств-стейкхолдерів.

Парадигмальний концепт сучасного будівельного девелопменту в контексті стратегічного цілепокладання підприємств-стейкхолдерів будівництва

Артем Фесун — 2024-11-29

Стаття присвячена дослідженню парадигмального концепту сучасного будівельного девелопменту. Розглянуто еволюцію девелопменту від первинних утилітарних підходів до складних систем управління, які базуються на інтеграції економічних, соціальних та екологічних аспектів. Особливу увагу приділено ролі стратегічного цілепокладання як ключового інструменту узгодження інтересів стейкхолдерів у будівельних проєктах, що включають замовників, інвесторів, підрядників, державні органи та громади. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до управління цілями в будівництві, включаючи інноваційні інструменти, такі як BIM, цифрові двійники та IoT. Визначено ключові елементи стратегічного управління: формулювання спільної місії проєкту, розроблення багаторівневої ієрархії цілей, визначення ключових показників ефективності (KPI) та механізмів комунікації. Також підкреслено значення «зеленого» будівництва, модульних технологій і соціальної інклюзії як нових стандартів в індустрії. На основі аналізу останніх досліджень виявлено основні виклики стратегічного цілепокладання, такі як конфлікти інтересів, управління ризиками та адаптація до зовнішніх змін. Сформульовано рекомендації щодо підвищення ефективності будівельних проєктів через впровадження системного підходу до управління стейкхолдерами. Результати дослідження спрямовані на вдосконалення управління сучасними будівельними проєктами та забезпечення їхньої довгострокової стійкості, що робить статтю актуальною для науковців і практиків у сфері будівельного девелопменту.

Інформаційно-інтелектуальна платформа оцінювання прогнозованої поведінки туристів щодо повторного відвідування регіону

Інна Поліщук — 2024-11-29

Розвиток туризму в Україні після воєнного періоду буде мати важливе значення для економічного, соціально-культурного та інфраструктурного відновлення країни. Це сприяє покращенню якості життя населення, збереженню культурної спадщини, зміцненню міжнародних зв'язків та підтримці морального духу населення. Високий рівень повторних відвідувань сприяє стабільності туристичного потоку, що забезпечує постійний дохід для місцевих бізнесів та збільшує зайнятість у туристичній сфері. Розуміння причин повторних відвідувань дає змогу державі та місцевим органам розробляти ефективні маркетингові стратегії, що спрямовані на залучення туристів, які вже відвідали регіон. Збільшення повторних відвідувань сприяє підвищенню уваги до збереження культурних та історичних пам'яток, що є привабливими для туристів. Повторні відвідувачі часто підтримують місцеві бізнеси, сприяючи їхньому розвитку та стабільності. Мета проведеного дослідження – розроблення інформаційно-інтелектуальної платформи оцінювання прогнозованої поведінки туристів щодо повторного відвідування регіону. Вперше розроблено нечіткий метод оцінювання прогнозованого рівня повторного відвідування регіону туристами, який враховує висновок особи, що приймає рішення (ОПР) щодо популяризації регіонального туризму в інформаційному просторі. Отримав подальшого розвитку нечіткий метод оцінювання рівня задоволеності подорожі туристами, що ґрунтується на застосуванні багатовимірних функцій належності, який був узагальнений для можливості використання відносно різних туристичних аспектів. Інформаційно-інтелектуальну платформу верифіковано й апробовано на реальних даних в Закарпатській, Львівській та Івано-Франківській областях по 327 респондентів. Наведено приклад оцінювання прогнозованого рівня щодо повторного відвідування Ужгородський район Закарпатської області. Дослідження базується на теорії нечітких множин і нечіткої логіки, що підвищує обґрунтованість управлінських рішень. Всі налаштування моделі протестовані та верифіковані на реальних даних. Подальше дослідження проблематики вбачається в розробленні веб-орієнтованого програмного забезпечення інформаційно-інтелектуальної платформи для використання всіма зацікавленими особами, як туристами, бізнесом, так і органами державної влади.

Цифрові моделі організації будівництва на ґрунті інтеграційного підходу та SMART-управління

Максим Дружинін — 2024-11-29

Стаття присвячена дослідженню цифрових технологій адаптації моделей організації будівництва до сучасних викликів, що включають економічні, екологічні та соціальні аспекти. Розглянуто ключові інноваційні підходи, такі як використання Building Information Modeling (BIM), цифрових двійників, Інтернету речей (IoT) та хмарних платформ, які забезпечують інтеграцію всіх етапів будівельного проєкту. Особливу увагу приділено концепції інтегрованого управління, що дає змогу узгоджувати інтереси стейкхолдерів і підвищувати прозорість процесів. Запропоновано систематизацію методологій, які адаптують організаційно-технологічні моделі до умов цифровізації. Зокрема, проаналізовано методології Data-Driven Decision-Making, Smart Scheduling, Sustainability Metrics Integration та Digital Twin-Based Lifecycle Analysis. Визначено ключові індикатори ефективності (KPI), такі як точність прогнозів, ефективність використання ресурсів, енергоефективність та тривалість етапів проєкту. У статті акцентовано на впливі цифрових технологій на гармонізацію інтересів стейкхолдерів через інтеграцію даних та зменшення конфліктів. Показано, як використання цифрових платформ сприяє зниженню витрат, оптимізації управлінських процесів, підвищенню якості виконання робіт та забезпеченню стійкого розвитку. Окремо розглянуто роль SMART-цілей у формуванні стратегій для досягнення ефективності в будівництві. Результати дослідження спрямовані на вдосконалення підходів до організації будівництва через впровадження цифрових технологій, що адаптують моделі до змін середовища, забезпечуючи їхню довгострокову стійкість, гнучкість і конкурентоспроможність. Стаття є актуальною для науковців і практиків, зацікавлених у трансформації будівельної галузі.

Система підтримки процесу відновлення об’єктів нерухомості: обробка і збереження даних

Анатолій Бугров — 2024-11-29

Стаття є продовженням робіт, що спрямовані на розробку інфокомунікаційної системи підтримки процесу відновлення об’єктів нерухомості, які зазнали пошкоджень і руйнувань внаслідок військових дій, що веде російська федерація за підтримки республіки білорусь, на території України з 24 лютого 2022 року. Сформовано цілісне уявлення про високонавантажену розподілену архітектуру масштабованої та стійкої до відмов системи підтримки процесу відновлення об’єктів нерухомості, що призначена для розв’язання багатьох задач будівельної галузі України. Запропоновано універсальну модель модуля обробки і збереження даних. Цей модуль розробляється для оперативної обробки, опрацювання і зберігання великої кількості інформації, представленої в різних форматах, що враховує потребу обробки нечіткої текстової інформації, яка надходить із засобів масової інформації і очевидців подій, та візуальних даних, які отримуються від геоінформаційних систем, систем супутникового спостереження і безпілотних літальних апаратів. Показано діаграму послідовності взаємодії сервісів і значення онтології у вирішенні проблем перевантаження системи і уникнення конфліктів у розумінні даних, що надходять із різних джерел. На основі аналізу низки досліджень у вигляді ідей оптимізації сформовано рекомендації щодо потенційної оптимізації формування онтології системи. При цьому показано можливість використання модуля в процесі формування онтології і шляхи вдосконалення онтологокерованих систем. Практичне значення роботи полягає в забезпеченні безперервного моніторингу і вчасного оновлення даних про об’єкти нерухомості, що важливо для підтримки актуальності інформації під час виконання відновлювальних робіт.

Методологія оцінювання безпеки IoT на промислових об’єктах

Євгенія Шабала — 2024-11-29

У статті розглянуто питання забезпечення безпеки Інтернету речей (IoT) на промислових об'єктах, де IoT-пристрої активно впроваджуються для контролю, моніторингу та автоматизації виробничих процесів. Це супроводжується збільшенням ризиків безпеки, здатних негативно позначитися на функціонуванні підприємств. Промислові IoT-системи, які інтегровані з корпоративними мережами та Інтернетом, відкриті для зовнішніх загроз, що може допомогти зловмисникам отримати доступ до критичних даних або навіть керувати пристроями. Серед основних проблем безпеки можна виокремити недостатню частоту оновлення програмного забезпечення для пристроїв на віддалених об’єктах, низький рівень фізичної захищеності та відсутність єдиних стандартів безпеки. Дослідження зосереджено на аналізі можливих загроз для IoT-систем, у т.ч. вразливостей пристроїв, протоколів зв’язку та мережевої інфраструктури. Як результат, надано рекомендації для посилення безпеки промислових IoT-мереж із використанням комплексного підходу до тестування, моделювання можливих атак та оцінки фізичного захисту. Також наголошено на важливості застосування інструментів Wireshark і tcpdump для ретельного аналізу мережевого трафіку та виявлення аномальних ситуацій. У статті виокремлено основні критерії для вибору протоколів зв’язку в IoT-системах: надійність передачі, мінімізація затримки, високий рівень безпеки, можливість масштабування, енергоефективність, стійкість до помилок і сумісність із різними технологіями. Промислові IoT-додатки вимагають використання протоколів, здатних забезпечувати стабільне передавання даних та відповідний рівень захисту. Особливо важливою є також можливість моделювання поведінки пристроїв у мережі, що дає змогу здійснювати оцінювання ризиків, перевіряти надійність і знаходити оптимальні сценарії роботи системи. Для цього пропонується застосування марковських моделей, які уможливлюють передбачити стани пристроїв чи вузлів мережі та оцінити ймовірність їх уразливості до атак.

Технології управління великими даними проєктів міського будівництва

Ольга Соловей — 2024-11-29

Трансформація будівельної галузі відповідно до концепції Construction 4.0 можлива за умови наявності технології для управління великими даними проєктів будівництва, де завдання управління великими даними включає задачі: збирання; опрацювання; оновлення; резервного копіювання та збереження даних. На сьогодні інформаційні технології проєктів міського будівництва є комплексом інтегрованих програмних комплексів, а дані проєктів будівництва залишаються такими, що зберігаються в різних сховищах даних, що ускладнює, а іноді робить неможливим їх використання для реалізації проєкту. Вибір технологій управління великими даними також залежить від типів великих даних, які є характерними для проєкту. Метою пропонованої роботи є визначення переліку технологій для управління різнотипними даними проєктів міського будівництва для уможливлення використання їх для автоматизації проєктів міського будівництва. Для досягнення мети в роботі проведено аналіз типів і форматів даних інформаційних систем проєктів міського будівництва, а саме: систем управління бізнес-процесами; систем взаємодії із зацікавленими сторонами; систем управління охороною праці та ризиками на будівництві; систем управління експлуатацією; систем проєктування та створення моделей просторових об'єктів; систем доповненої реальності (VR/AR); систем для інженерного аналізу. На основі аналізу типів і форматів даних визначено, що дані належать до категорій: структурованих, напівструктурованих і неструктурованих типів даних. Вивчення розробок вчених щодо технологій управління великими даними визначених типів дало змогу скласти список технологій для управління даними проєктів міського будівництва, а саме: для збору даних – Apach Kafka, Apache Hbase, Apache Spark, Apache Hadoop, Stream Analytics, Scrapy, Twitter API, Facebook Graph API; для обробки даних – технології "Інтелектуальний аналіз текстів", "Комп’ютерний зір", машинне та глибинне навчання; для збереження даних – AWS S3, AWS RDS SQL, Azure Data Lake, HDFS, Redi, CosmosDB, MongoDB, Azure Blob Storage; для резервного копіювання – AWS Backup, Google Cloud Storage, Microsoft Azure Backup, MongoDB Backup, Cassandra Backup; для оновлення – Apache Kafka/Flink/Spark Streaming, SQL. Подальші дослідження полягатимуть у проведенні аналізу ефективності методів визначених технологій для вирішення завдань управління даними проєктів будівництва залежно від характеру надходження даних.

Синтез типових алгоритмів захисту інформації в корпоративних мережах

Андрій Шкітов — 2024-11-29

У статті розглянуто сучасні підходи до захисту інформації в корпоративних мережах, що включають синтез типових алгоритмів і технологій, спрямованих на підвищення безпеки даних та забезпечення стійкості до зовнішніх і внутрішніх загроз. Особливу увагу приділено криптографічним методам захисту, що охоплюють шифрування даних, цифрові підписи та управління ключами. Розглянуто також системи виявлення та запобігання вторгнень, які дають змогу ідентифікувати підозрілі активності в мережі та вживати заходів для їх нейтралізації. Крім того, розглянуто технології автентифікації та контролю доступу, які забезпечують ідентифікацію користувачів і захищають корпоративну мережу від несанкціонованого доступу. Під час дослідження детально проаналізовано переваги й недоліки кожного з методів з урахуванням таких критеріїв, як ефективність, продуктивність, витрати на впровадження, а також сумісність із різними корпоративними середовищами. Окрему увагу приділено розгляду факторів, що впливають на вибір того чи іншого алгоритму залежно від специфіки корпоративної інфраструктури, таких як масштаб мережі, чутливість даних та наявність ресурсів. На основі проведеного аналізу сформульовано практичні рекомендації для підприємств щодо вибору оптимальних алгоритмів і засобів захисту інформації, які допомагають досягти високого рівня безпеки при мінімальному впливі на загальну продуктивність мережі. Ці рекомендації включають поради щодо комбінування різних методів захисту для забезпечення комплексного підходу, який відповідає сучасним вимогам кібербезпеки і знижує ризики інформаційних втрат або компрометації.

Аналіз задач інтелектуальної системи проведення конкурсів проєктів

Григорій Гнатієнко — 2024-11-29

Практичний досвід проведення конкурсів проєктів засвідчує, що це складна багатовимірна задача. Конкурси, як правило, характеризуються багатьма особливостями, які суттєво впливають на правила і технологію їх проведення, критерії та форми оцінювання. Об'єктивне оцінювання проєктів вимагає залучення широкого кола експертів, що не завжди можливо. Використання штучного інтелекту людиною є ключовим фактором досягнення оптимальних результатів у багатьох галузях, від бізнесу до науки і техніки. Стаття присвячена проблемам побудови інтелектуальної системи прийняття рішень для конкурсів проєктів для широкого класу практичних проблемних областей. У статті наведено огляд наукових праць у цій галузі. Аналіз наукових публікацій засвідчив, що є декілька режимів застосування технологій штучного інтелекту в діяльності людини, які визначають ступінь його використання. На основі практичного досвіду розроблення та впровадження інтелектуальних систем, отриманого авторами цієї статті, узагальнено основні проблеми, що виникають у процесі обробки інтелектуальних даних, визначено низку завдань та запропоновано схеми їх вирішення. Детально розглянуто етапи проведення змагань, які потребують підтримки за допомогою інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень. Наведено перелік завдань, які необхідно формалізувати в подальших дослідженнях, алгоритмізувати та створити програмне забезпечення для їх підтримки. Здійснено класифікацію цих завдань, які необхідно вирішити у процесі створення системи інтелектуальної підтримки проєктних конкурсів. Для формального відбору проєктів пропонується використовувати схему послідовного аналізу варіантів множини проєктів на етапі попереднього аналізу. Сформований авторами комплекс завдань є передумовою для подальшої формалізації та розробки математичної моделі для задачі підтримки прийняття рішень під час організації та проведення конкурсів проєктів. Запропонована система забезпечить суттєве підвищення ефективності й об'єктивності проведення конкурсів проєктів.