Управління розвитком складних систем

Модель когнітивного управління проєктами в BANI-середовищі на основі архітектури «Human-in-the-Loop»

Віталій Вікторович Гоц — 2026-03-26

Сучасне бізнес-середовище, що характеризується парадигмою BANI (Brittle – крихкий, Anxious – тривожний, Non-linear – нелінійний, Incomprehensible – незбагненний), створює безпрецедентні виклики для стратегічного прийняття рішень в управлінні проєктами. Традиційні детерміновані підходи до планування все частіше виявляються неспроможними врахувати системну нелінійність та вплив когнітивних ухилів, що призводить до організаційної жорсткості та неефективного розподілу ресурсів. Це дослідження розв’язує зазначену критичну проблему шляхом розроблення інтегрованого підходу до стратегічного управління. Метою роботи є підвищення раціональності управлінських рішень в умовах високої ентропії шляхом впровадження поведінкових аспектів у архітектуру управління. Для досягнення цієї мети в дослідженні розроблено архітектуру когнітивної синергії – цілісну систему, що поєднує алгоритмічну точність із людським стратегічним наглядом. Основним результатом дослідження є розроблення методу когнітивної траєкторії прийняття рішень, який дозволяє систематично виявляти та коригувати когнітивні викривлення (зокрема, надмірну впевненість та ефект прив’язки) під час стратегічного планування. Цей метод функціонує через багаторівневу систему, що охоплює модель фільтру корекції когнітивних упереджень, модель спільного осмислення та модель адаптивної рефлексивної петлі. Ці моделі утворюють систему зворотного зв’язку, що трансформує неструктуровані хаотичні дані у валідовані адаптивні стратегічні рішення. Дослідження обґрунтовує, що інтеграція протоколів взаємодії «людина в контурі» (Human-in-the-Loop) у стратегічне управління проєктами суттєво підвищує якість управлінського вибору. Формалізуючи діалог між прогнозною аналітикою на основі штучного інтелекту та експертною верифікацією, запропонований підхід мінімізує затримки при прийнятті рішень та нівелює вплив когнітивних пасток. У висновках зазначено, що впровадження архітектури когнітивної синергії та методу когнітивної траєкторії прийняття рішень дозволяє організаціям здійснити перехід від реактивної адаптації до проактивної антикрихкості. Цей методологічний прогрес надає керівникам проєктів необхідний інструментарій для навігації в умовах крайньої невизначеності, гарантуючи довгострокову інституційну життєздатність та підвищуючи раціональність стратегічних виборів в епоху BANI.

Моделі управління проєктами впровадження гейміфікації в діяльність ІТ-підприємств

Іван Ігорович Іванов — 2026-03-26

Запропоновано новий набір моделей управління проєктами для впровадження гейміфікації у внутрішні цифрові проєкти ІТ-підприємств на основі стандартів управління проєктами (PMBOK, ISO 10006) та сучасних гнучких підходів. Обґрунтовано необхідність інтеграції елементів гейміфікації; описано методологію впровадження з урахуванням фаз життєвого циклу проєкту (ініціація, планування, реалізація, моніторинг і контроль, завершення) та специфіки Agile-методологій; розроблено систему критеріїв оцінювання ефективності впровадження, а також узагальнено потенційні бар’єри й ризики інтеграції. Розроблено комплексну модель інтеграції гейміфікації, узгоджену з класичними фазами управління проєктами відповідно до PMBOK та ISO 10006. Методологія передбачає виконання конкретних завдань на кожній фазі – від ініціації (де формуються цілі гейміфікації, залучаються стейкхолдери та визначаються базові механіки) до завершення (де оцінюються результати й закріплюються досягнення). Запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження гейміфікаційних активностей на кожному етапі. Впровадження гейміфікації у внутрішні цифрові проєкти може стати потужним інструментом підвищення ефективності ІТпідприємств за умови дотримання методичного підходу. Запропоновано модель, що охоплює повний цикл – від обґрунтування потреби до оцінювання успішності, що забезпечує системне та прогнозоване впровадження. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що підприємства можуть використовувати наведені рекомендації та шаблони для розроблення власних програм гейміфікації, адаптованих до специфіки їхньої культури та цілей. Наукова новизна полягає у комплексному поєднанні принципів управління проєктами (PMBOK, ISO 10006) з концепціями гейміфікації та Agile-методологіями, які раніше досліджувалися фрагментарно. Отримано результати, що створюють підґрунтя для подальших прикладних досліджень, зокрема експериментального впровадження розробленого підходу на конкретних підприємствах.

Метод проактивного управління змінами в девелоперських проєктах на основі цифрового двійника

Микола Ігорович Цай — 2026-03-26

Традиційні підходи до управління змінами в девелоперських проєктах переважно є реактивними, оскільки спираються на ручний моніторинг та евристичне прийняття рішень, що призводить до значних перевищень бюджету, затримок графіків та «розповзання» змісту (scope creep). Це дослідження спрямоване на вирішення критичної потреби в предиктивній та заснованій на даних парадигмі управління в девелопменті освітньої інфраструктури. Для подолання цих обмежень у дослідженні розроблено та запропоновано метод проактивного управління змінами в девелоперських проєктах на основі цифрового двійника (англ. Proactive Change Management Method based on a Digital Twin, PCMM-DT). Метою роботи є створення замкненої системи, в якій дані з майданчика, інтегровані через цифровий двійник та інформаційне моделювання будівель (BIM), дозволяють здійснювати динамічне моделювання та мінімізацію відхилень до того, як вони вплинуть на базові показники проєкту. Ядром дослідження є розробка методу PCMM-DT, який функціонує як інтелектуальна система підтримки прийняття рішень. Метод PCMM-DT інтегрує чотиришарову архітектуру – фізичний шар, шар цифрового двійника, аналітичний шар та шар управлінських дій – для управління життєвим циклом проєкту. Було сформульовано алгоритм методу PCMM-DT для проведення багатокритеріальної оптимізації, що балансує суперечливі критерії, такі як вартість життєвого циклу, функціональна корисність та стійкість проєкту. Оцінка здійснюється з використанням моделі PCMM-DT для перевірки обмежень, яка верифікує запропоновані зміни відповідно до геометричних, безпекових та якісних стандартів. Крім того, побудовано модель PCMM-DT для багатокритеріальної оцінки пристосованості, що дозволяє кількісно визначити вплив змін за векторами економічної ефективності, функціональності та адаптивності. Застосування методу PCMM-DT дозволяє генерувати множину Парето, надаючи менеджерам проєкту надійну матрицю ранжування для вибору оптимальних стратегій реагування на зміни. Цей підхід трансформує управління змінами з випадкового процесу на системний, оптимізований робочий потік. Запропонований метод PCMM-DT забезпечує парадигмальний зсув від реактивного управління до проактивного, предиктивного менеджменту. Використовуючи модель PCMM-DT для аналітики в реальному часі, команди проєктів можуть завчасно виявляти відхилення, точно оцінювати їхній вплив та обирати оптимальні коригувальні конфігурації. Ця інтеграція підвищує цифрову стійкість девелоперських проєктів освітньої інфраструктури, гарантуючи, що капітальні інвестиції залишаються узгодженими з педагогічними цілями та бюджетними обмеженнями. Майбутні дослідження будуть зосереджені на емпіричній валідації методу PCMM-DT у реальних проєктних умовах для підвищення точності прогнозів інтегрованих цифрових двійників.

Моделі трансформації системи управління девелоперською компанією на основі використання ІТ та ШІ інструментів

Олена Володимирівна Веренич — 2026-03-26

У статті проаналізовано літературу щодо портфельного управління, методологій управління проєктами та діджиталізації. Сформульовано мету дослідження. Визначено основні виклики, що стоять перед системами управління девелоперських компаній. Сформульовано характеристики цільового стану системи управління девелоперською компанією. Запропоновано три моделі системи управління девелоперською компанією. Серед запропонованих моделей – модель 1 «Повна діджиталізація», модель 2 «Докорінна AI-трансформація», модель 3 «Поетапна Lean-трансформація». Модель 1 «Повна діджиталізація» передбачає діджиталізацію всіх процесів, які реалізує система управління девелоперською компанією. Модель 2 «Докорінна AI-трансформація» передбачає не лише діджиталізацію всіх процесів, які реалізує система управління девелоперською компанією, а й використання в усіх процесах елементів штучного інтелекту. Модель 3 «Поетапна Lean-трансформація» передбачає послідовний розвиток системи управління девелоперською компанією з використанням методології Lean. Кожна модель представлена у вигляді «вхід-вихід» та у множинному вигляді. Для моделі 3 «Поетапна Lean-трансформація» запропоновано використання моделі технологічної зрілості Гарольда Керцнера. Здійснено аналіз запропонованих моделей та проведено їх порівняння за такими критеріями: використання AI, складність трансформації системи управління в межах моделі, прогнозована ефективність моделі та готовність девелоперських компаній до впровадження моделі. Проведено SWOT-аналіз комплексу запропонованих моделей. Сформульовано галузі подальших досліджень у обраному напрямі, серед яких: детальна формалізація всіх артефактів проєкту трансформації системи управління девелоперськими компаніями; дослідження використання моделі Гемба кайдзен, моделі IPMA Delta та інших моделей для застосування в межах поетапної Lean-трансформації системи управління девелоперською компанією; застосування нейронних мереж та інших елементів штучного інтелекту для розробки і моніторингу проєкту трансформації системи управління девелоперською компанією; розробка системи навчання для працівників девелоперських компаній щодо застосування комплексу запропонованих моделей; практична апробація запропонованих моделей в девелоперських компаніях; коригування моделей за результатами такої апробації. Сформульовано висновки з проведених досліджень.

Моделі бізнес-процесів контртурбулентного портфельного управління в генпідрядній організації

Олександр Степанович Войтенко — 2026-03-26

У статті проаналізовано дослідження з управління проєктами, управління портфелями проєктів та управління ризиками. Виокремлено невирішену раніше частину наукової задачі. У межах типу «управлінські процеси» запропоновано множину процесів контртурбулентного управління портфелями будівельних проєктів генпідрядною організацією (ідентифіковано 11 таких процесів: 1. Проведення перемовин із замовником про виконання функції генпідряду. 2. Формування портфеля будівельних проєктів. 3. Визначення структури відповідальності за управління портфелем будівельних проєктів. 4. Визначення субпідрядників генпідрядною будівельною організацією. 5. Моніторинг реалізації портфеля будівельних проєктів. 6. Вдосконалення моделей, методів та ІТ-інструментів моніторингу портфеля будівельних проєктів. 7. Вдосконалення системи управління якістю управління портфелем будівельних проєктів. 8. Реалізація контртурбулентного управління портфелем будівельних проєктів. 9. Оцінювання ефективності системи контртурбулентного управління портфелем будівельних проєктів. 10. Перегляд складу портфеля будівельних проєктів. 11. Визначення мотивації за успішну реалізацію портфеля будівельних проєктів). Проведено аналіз щодо застосовності моделей та методів штучного інтелекту (AI) та емоційного інтелекту (EI) окремо та в комбінації для запропонованої множини процесів. Визначено процеси, для яких показники застосовності AI, EI та комбінації AI+EI є найвищими. Також ідентифіковано процеси, для яких спостерігається найнижче і найвище сукупне значення запропонованих показників. Розглянуто процес 2 «Формування портфеля будівельних проєктів», процес 8 «Реалізація контртурбулентного управління портфелем будівельних проєктів» та процес 9 «Оцінювання ефективності системи контртурбулентного управління портфелем будівельних проєктів». Запропоновано та описано моделі таких процесів у нотації опису бізнеспроцесів BPMN 2.0. У межах опису процесів запропоновано модель зваженої AI-EI оцінки складу портфеля та модель бізнес-процесу контртурбулентного портфельного управління в генпідрядній організації. Сформульовано висновки з проведених досліджень.

Регресійний аналіз для оцінювання продуктивності співробітників в управлінні ІТ-проєктами

Андрій Якимів — 2026-03-26

Оцінювання ефективності роботи персоналу є ключовим елементом дієвого управління ІТ-проєктами, особливо в контексті переходу до дистанційної або гібридної моделі роботи, що стала домінуючою після глобальних змін, спричинених пандемією COVID-19, цифровою трансформацією та соціальними зрушеннями. У таких умовах традиційні підходи до вимірювання продуктивності, засновані на безпосередньому спостереженні або формальних звітах, втрачають об’єктивність і не враховують реального контексту виконання завдань. Більшість сучасних інструментів контролю діяльності орієнтовані переважно на моніторинг, а не на глибокий аналітичний аналіз факторів, що формують результативність співробітника. У статті запропоновано використання методів регресійного аналізу як формалізованого статистичного інструментарію для кількісної оцінки продуктивності. Регресійна модель дозволяє одночасно враховувати декілька впливових факторів – кількість виконаних завдань, точність оцінок, якість роботи (кількість дефектів) та участь у командних процесах – і визначати їхній внесок у загальний рівень результативності. Представлено математичне обґрунтування лінійної регресії в контексті управління проєктами, наведено формули розрахунку коефіцієнтів методом найменших квадратів та показники оцінки якості моделі (R², p-value, стандартна похибка). Побудову та інтерпретацію моделі продемонстровано на прикладі реалістичного набору даних десяти розробників. Отримані результати показали високий рівень пояснювальної сили (R²= 0,97), що підтверджує тісний зв’язок між незалежними змінними та показником продуктивності. Найбільший вплив на ефективність виявлено у фактора якості роботи (β = -2,68), тоді як участь у командній роботі та кількість завдань мають помірний позитивний ефект. Регресійна модель може бути використана як для ретроспективного аналізу (виявлення закономірностей та відхилень у динаміці продуктивності), так і для прогнозування майбутніх результатів або оцінювання нових співробітників за їхніми метриками. Це забезпечує прозорість, відтворюваність та можливість аналітичної інтерпретації без надмірного використання інструментів контролю. У висновках окреслено переваги та обмеження підходу: висока точність і адаптивність моделі потребують якісних даних та математичної підготовки менеджерів. Перспективним напрямом подальших досліджень є інтеграція регресійних методів із машинним навчання та байєсівськими моделями для виявлення причин коливань продуктивності та побудови персоналізованих прогнозів. Запропонована модель орієнтована на малі та середні ІТ-команди, які потребують практичної, статистично обґрунтованої альтернативи складним корпоративним системам оцінювання персоналу.

Метод адаптивного контролю реалізації проєктів сталого будівництва на основі технології цифрових двійників та ансамблевого машинного навчання

Микола Вікторович Здрілько — 2026-03-26

Ефективне управління проєктами сталого будівництва суттєво ускладнюється реактивним характером традиційних методів моніторингу, які не здатні впоратися з динамічними та нелінійними змінними під час фізичної реалізації. Щоб подолати обмеження, зумовлені покладанням на запізнілі індикатори для дотримання критеріїв екологічного, соціального та корпоративного управління (англ. Environmental, Social, and Governance; ESG), у цьому дослідженні розроблено метод адаптивного контролю реалізації проєктів сталого будівництва на основі технології цифрових двійників та ансамблевого машинного навчання (англ. Method for Adaptive Control of sustainable construction projects based on Digital Twin technology and Ensemble Machine Learning; MAC-DTEML). Головною метою було створення прескриптивного кіберфізичного методу із замкненим циклом, здатного автономно координувати ресурси та мінімізувати ризики сталого розвитку в реальному часі. Реалізація запропонованого методу архітектурно декомпозована на три спеціалізовані моделі. По-перше, динамічна кіберфізична модель синхронізації (англ. Dynamic Cyber-Physical Synchronization; DCPS) збирає гетерогенні потоки даних – включаючи візуальні хмари точок, телеметрію Інтернету речей та екологічні датчики – виконуючи просторово-часове вирівнювання для злиття фізичного стану майданчика з теоретичною базою інформаційного моделювання будівель (BIM), генеруючи уніфікований вхідний вектор. По-друге, ансамблева прогнозна модель параметрів стійкості (англ. Ensemble Predictive Analytics Model for Sustainability; EPAS) використовує архітектуру машинного навчання типу «стекінг» для обробки цього вектора. Інтегруючи згорткові нейронні мережі, мережі довгої короткочасної пам’яті (LSTM) та алгоритми градієнтного бустингу, модель EPAS точно прогнозує неминучі відхилення показників стійкості, долаючи обмеження перенавчання окремих алгоритмів. Нарешті, модель адаптивного автономного контролю (англ. Adaptive Autonomous Control System; AACS) перетворює ці прогнози на фізичну дію. Модель AACS виконує багатокритеріальне прийняття рішень для балансування часу, вартості та впливу на ESG, генеруючи як пасивні сповіщення для менеджерів, так і активні команди управління, що спрямовуються безпосередньо до актуаторів на майданчику. Ключовим висновком дослідження є те, що метод MAC-DTEML успішно операціоналізує проактивний контроль у сталому будівництві. Завдяки інтеграції моделей DCPS, EPAS та AACS метод переводить управління проєктами від описової парадигми моніторингу до автономного кіберфізичного циклу, що самокоригується. Ця інтеграція об’єктивізує оцінку складних факторів сталого розвитку та значно знижує когнітивне навантаження на менеджерів проєктів. Зрештою, розроблений метод надає будівельним організаціям надійний механізм, керований даними, для динамічної оптимізації розподілу ресурсів, мінімізації впливу на довкілля та забезпечення суворого дотримання цілей сталого виконання в умовах невизначеності активного будівельного середовища.

Метод проактивного управління ризиками проєктів підприємств логістики

Алла Миколаївна Нестеренко — 2026-03-26

Обґрунтовано необхідність розроблення методу проактивного управління ризиками, адаптованого до специфіки проєктів логістичних підприємств, що функціонують у складному та мінливому середовищі VUCA- та BANI-світів. Висока волатильність, невизначеність, складність та неоднозначність зовнішніх умов вимагають від логістичної інфраструктури не лише гнучкості, а й здатності передбачати ризики та оперативно адаптуватися до дестабілізуючих факторів. Запропоновано метод, що базується на інтеграції процесів управління ризиками та управління стейкхолдерами проєктів, що забезпечує створення єдиної системи випереджального реагування на дестабілізуючі чинники. Метод передбачає активну взаємодію всіх зацікавлених сторін, формування ефективних комунікаційних каналів, дотримання балансу інтересів та колективну участь у прийнятті управлінських рішень. Концептуальну основу методу становить проактивний підхід, який передбачає завчасну ідентифікацію потенційних загроз, оцінювання ризикових факторів на ранніх етапах життєвого циклу проєкту та формування превентивних стратегій реагування. Такий підхід забезпечує динамічний моніторинг ризикових подій, своєчасну реакцію на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі, а також узгодженість управлінських дій між ключовими учасниками проєкту, що підвищує його стійкість та результативність.

Інтелектуальний простір логістичних задач міської транспортної мережі на основі багатовимірних моделей та глибинного навчання

Олена Володимирівна Горда — 2026-03-26

Зростання обсягів транспортних потоків у сучасних містах, ускладнення структури міських транспортних мереж та підвищені вимоги до ефективності логістичних процесів зумовлюють необхідність розробки нових підходів до моделювання й оптимізації задач доставки. Традиційні методи аналізу транспортних систем виявляються недостатньо ефективними в умовах високої розмірності даних, динамічності мережі та наявності великої кількості взаємопов’язаних обмежень. Досліджено підхід до формування простору логістичних задач міської транспортної мережі на основі індексації, класифікації та використання методів інтелектуального аналізу даних і глибинного навчання. Запропоновано формалізацію транспортної мережі міста у вигляді багатокомпонентної динамічної системи, що включає вузли, ланки, маршрути та суб’єкти транспортних послуг. Виконано індексацію логістичних задач із урахуванням типів вантажів, часових характеристик, структури попиту та стану транспортної інфраструктури. Показано можливість класифікації та кластеризації задач на основі концептуальних графів і методів еволюційних обчислень. Сформульовано систему критеріїв оптимізації з позицій замовника та перевізника, що дозволяє зменшити транспортні витрати, час доставки та навантаження на міську мережу. Отримані результати створюють передумови для використання методів глибинного навчання з метою інтелектуального керування транспортними потоками на різних наборах даних. Запропонований підхід дозволяє розглядати сукупність логістичних задач міської транспортної мережі як елемент інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень. Зменшення розмірності задач досягається за рахунок районування мережі, спеціалізації транспортних засобів і формалізації типових сценаріїв доставки. Отримані результати можуть бути використані для побудови адаптивних моделей оптимізації маршрутів та прогнозування транспортних процесів у складних міських системах.

Метод оцінювання якості атрибутивного наповнення BIM-моделей для реалізації різних сценаріїв використання

Роман Володимирович Жук — 2026-03-26

Сучасні BIM-моделі акумулюють значні масиви інформації, що охоплюють як геометричні параметри об’єкта, так і розширені атрибутивні дані. Проте складність структури цих даних та відсутність уніфікованих підходів до їх інтерпретації часто обмежують доступність і зрозумілість інформації для різних учасників будівельного проєкту. В результаті потенціал BIM-моделей реалізується лише частково, тоді як накопичені дані залишаються недостатньо використаними в управлінських процесах. За таких умов візуалізація інформації BIMмоделі набуває стратегічного значення, оскільки забезпечує наочне представлення даних, підвищує рівень опрацювання атрибутивних параметрів та сприяє більш усвідомленому підходу до застосування BIM-технологій. Предметом цього дослідження є цифрові інформаційні моделі (ЦІМ), база даних з атрибутивною інформацією та фотоматеріали існуючого об’єкта. Для визначення можливості реалізації різних сценаріїв використання цифрового активу використовується математичний апарат, який дає змогу обчислити показник інформаційної насиченості даних для прийняття рішення про можливість реалізації того чи іншого сценарію. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні методу оцінювання якості атрибутивного наповнення BIM-моделей для актуальних сценаріїв використання ЦІМ. Практична значимість полягає у визначенні можливості реалізації сценаріїв використання для конкретної ЦІМ, що сприятиме підвищенню обґрунтованості та ефективності прийняття управлінських рішень, ефективності робочих процесів та досягненню кращих результатів реалізації проєктів. Інтеграція BIM-технологій із засобами аналітики даних забезпечує підвищення ефективності управління витратами та дотримання строків реалізації будівельних проєктів, а також формує передумови для застосування методів машинного навчання у вирішенні актуальних завдань будівельної галузі.

Концептуальні основи створення цифрових двійників пошкоджених об’єктів інфраструктури

Олексій Олегович Мацієвський — 2026-03-26

Досліджено проблематику інтеграції цифрових двійників, AI-агентних систем та мультимодальної взаємодії людини з комп’ютером у задачах моніторингу та динамічної верифікації стану пошкоджених об’єктів інфраструктури. Актуальність роботи зумовлена зростанням складності сучасних інфраструктурних систем, необхідністю оперативного реагування на пошкодження, фрагментарністю інформаційних потоків у кризових умовах та підвищеними вимогами до достовірності, прозорості й обґрунтованості управлінських рішень. Традиційні підходи до моніторингу не забезпечують достатнього рівня інтеграції різнорідних джерел даних і адаптивності до змін середовища, що зумовлює потребу у застосуванні інтелектуальних кіберфізичних рішень. Здійснено систематизацію сучасних наукових підходів до побудови цифрових двійників для цивільної інфраструктури, проаналізовано роль AI-агентних механізмів у координації аналітичних процедур та узагальнено концептуальні основи та тенденції розвитку мультимодальної взаємодії в інтелектуальних інформаційних системах. Особливу увагу приділено формуванню архітектурної структури створення цифрового двійника пошкодженого об’єкта на основі інтеграції сенсорних, візуальних, геопросторових і експертних даних із подальшою їх синхронізацією, нормалізацією, структурною прив’язкою та процедурою динамічної верифікації. Результатом дослідження є формування концептуальних основ інтегрованої системи, у якій цифровий двійник виступає ядром інформаційної моделі об’єкта, AI-агентна система забезпечує адаптивну аналітичну підтримку, координацію процесів обробки та узгодження даних, а мультимодальна взаємодія створює людино-орієнтований механізм включення експерта до контуру системи прийняття рішень. Визначено ключові проблемні аспекти, пов’язані з достовірністю цифрових моделей в умовах невизначеності, міжагентною координацією в розподілених середовищах, пояснюваністю аналітичних результатів, синхронізацією модальностей взаємодії та стандартизацією архітектур інтеграції. Узагальнення проведеного дослідження дозволяє стверджувати, що інтеграція цифрових двійників, AI-агентних технологій і мультимодальної взаємодії формує концептуальні передумови для підвищення стійкості, масштабованості, адаптивності та ефективності управління розвитком складних інфраструктурних об’єктів у динамічному та невизначеному середовищі.

Формалізація початкового етапу проєктування інженерної мережі

Наталія Іванівна Полтораченко — 2026-03-26

Розв’язано задачу розподілу обсягів робіт за різними етапами спорудження чи реконструкції інженерних мереж з урахуванням сучасного стану систем комунального господарства. Задачу сформульовано з урахуванням умов невизначеності початкової інформації і перспективного розвитку інженерної мережі. Запропонована математична модель є задачею булевого програмування зі змінними у вигляді інтервальних чисел, що характеризують належність ділянок території проєктування до того чи іншого етапу спорудження чи реконструкції інженерної мережі. Задача розв’язується методами булевого програмування з урахуванням апарату інтервальної арифметики. Запропоновано два варіанти алгоритму пошуку компромісного розв’язку. На початку числові характеристики розраховуються на базі експертних висновків, що ставляться у відповідність до інтервальних коефіцієнтів. На наступному етапі вирішується задача редукції шляхом використання двох крайніх цільових функцій, що обмежують множину допустимих компромісних розв’язків. На базі проміжних результатів виділяються змінні, які приймають однакові значення. Значення цих змінних приймаються за остаточні та виводяться із цільової функції початкової моделі, що значно зменшує кількість змінних в моделі. До нової моделі з меншою кількістю булевих функцій та інтервальними коефіцієнтами цільової функції знову застосовується метод булевого програмування, який забезпечує найбільш ймовірний розв’язок. Якщо задача має розв’язок, то він є близьким до оптимального. Якщо задача не має розв’язку, то застосовуються методики нечіткого відношення переваг на множині альтернатив. Якщо на початку моделювання допускається зниження вимоги належності ділянки до відповідного етапу спорудження (реконструкції) інженерної мережі, то відбувається модифікація задач булевого програмування до частково-дискретного лінійного програмування, що дозволяє розширити критерії надання змінним остаточних значень та вилучення їх з цільової функції початкової моделі.

Розробка кросплатформних інформаційних систем міської мобільності: архітектурні та алгоритмічні рішення

Ігор Миколайович Стужук — 2026-03-26

Актуальність роботи зумовлена зростанням навантаження на міську транспортну інфраструктуру, необхідністю впровадження екологічно орієнтованих рішень і підвищенням вимог до універсальності й масштабованості програмних систем, що функціонують у межах концепції «розумного міста». У фокусі дослідження – сервіси організації спільних поїздок. Обґрунтовано доцільність використання кросплатформного підходу як засобу зниження витрат на розробку та супровід інформаційних систем, що призначені для різних операційних середовищ. Досліджено архітектурні та алгоритмічні аспекти розробки кросплатформних інформаційних систем міської мобільності. Запропоновано архітектуру клієнт-серверної інформаційної системи, що реалізована з використанням фреймворку .NET MAUI, який забезпечує формування єдиної кодової бази для мобільних та десктопних платформ. Розглянуто застосування патернів MVVM і Dependency Injection для підвищення модульності, підтримуваності та розширюваності системи. Формалізовано задачу пошуку попутників з використанням геопросторових і часових обмежень. Розроблено гібридний алгоритм пошуку поїздок, який поєднує геолокаційні обчислення на ґрунті сферичної метрики і текстову фільтрацію як резервний механізм у разі відмов служб визначення координат. Запропоновано рішення зменшення обчислювальної складності пошуку і забезпечення відмовостійкісті підсистеми в умовах нестабільного мережевого з’єднання. Проведено експериментальну оцінку ефективності реалізації, що підтвердила високий (понад 96%) рівень повторного використання коду і прийнятні показники продуктивності на різних платформах. Отримано результати, які можуть бути використані при розробці масштабованих інформаційних систем міської мобільності та інших складних розподілених систем, орієнтованих на кросплатформну експлуатацію.

Архітектурні моделі розгортання мереж зв’язку для надання та підтримки телемедичних послуг в Україні

Віктор Іванович Сапаєв — 2026-03-26

Телемедицина набуває все більшої всесвітньої популярності як сучасна технологія надання медичних послуг, що передбачає обмін різними видами медичної інформації між віддаленими пунктами. Сучасний стан розвитку телемедицини в Україні не повною мірою відповідає викликам сьогодення через відсутність чітко визначених напрямів розвитку телемедичних технологій. Тому метою цього дослідження є систематизація та розробка архітектурних моделей розгортання телемедичних мереж із визначенням ключових компонентів, організаційних структур і мережевих технологій для ефективного надання та підтримки телемедичних послуг. Для досягнення зазначеної мети в дослідженні розглянуто вимоги до мереж телемедицини з погляду якісних показників та характеристик медичних даних для реалізації базового переліку послуг, що включає телеконсультації, телемоніторинг і теленавчання. Запропоновано варіанти використання телемедичних робочих станцій залежно від спектра послуг. З позицій інформаційно-комунікаційних технологій розроблено архітектурні моделі розгортання мереж зв’язку за централізованою та децентралізованою схемами. Досліджено різні варіанти підпорядкування компонентів телемедичної мережі, особливості організації сегментів LAN і WAN, розміщення обладнання провайдера, підходи до локалізації систем зберігання даних, а також рекомендовані мережеві технології. Науковою новизною дослідження є архітектурні моделі розгортання мереж зв'язку для надання та підтримки телемедичних послуг, які сприятимуть розвитку телемедичних технологій. Практична цінність дослідження полягає в тому, що розроблені моделі можуть бути використані для формування методик впровадження телемедичних послуг та підготовки технічного завдання при проєктуванні телемедичної мережі. Перспективи подальших досліджень пов’язані з вибором варіанту оптимального розташування компонентів мережі та з розробленням інноваційних підходів до обробки медичних даних.

Розробка гібридної архітектури оптимізації, що поєднує статичне планування з динамічним балансуванням навантаження

Юрій Юрійович Білак — 2026-03-26

Сучасні паралельні та розподілені обчислювальні системи характеризуються високою складністю, гетерогенністю ресурсів і змінною інтенсивністю навантаження, що ускладнює ефективне планування та використання обчислювальних потужностей. Традиційні методи статичного або виключно динамічного планування не забезпечують необхідної адаптивності та прогнозованості продуктивності в реальних умовах експлуатації. У зв’язку з цим актуальним є створення гібридних методів, які поєднують попередній аналіз обчислювальних задач із адаптивним керуванням ресурсами під час виконання. Метою цієї статті є розробка гібридної архітектури оптимізації обчислювальних процесів у паралельному середовищі, що інтегрує структурний, статистичний та інтелектуальний рівні аналізу та поєднує статичне планування з динамічним балансуванням навантаження. Основним результатом дослідження є розробка архітектури, у якій обчислювальний процес формалізується у вигляді орієнтованого ациклічного графа задач з урахуванням їх ресурсних характеристик і залежностей. На основі офлайн-профілювання побудовано емпіричні моделі масштабування та часу виконання, які використовуються для початкової конфігурації розподілу ресурсів. Інтелектуальний рівень реалізовано у вигляді нейромережевого модуля прогнозування ефективності виконання задач залежно від параметрів розміщення та поточного стану обчислювального середовища. Для навчання та оцінювання моделі використано методи регресійного аналізу, багатошарову нейронну мережу типу MLP, а також статистичну валідацію прогнозів за експериментальними даними профілювання. Оптимізація розподілу задач здійснюється з використанням евристичних алгоритмів жадібного типу та генетичних алгоритмів, що дозволяє знаходити компромісні рішення за часовими й енергетичними критеріями в умовах обмежених ресурсів. Чисельні експерименти для задач множення блочних матриць і розв’язання рівняння теплопровідності підтвердили переваги гібридної методики. Результати дослідження показали, що поєднання офлайн-аналізу з онлайн-адаптацією дозволяє підвищити продуктивність паралельних обчислень і зменшити втрати, пов’язані з дисбалансом навантаження. Досягнуто прискорення до 18 разів, зниження часу очікування до 27% та точність прогнозування продуктивності на рівні 93–96%. Розроблена гібридна архітектура є ефективним інструментом оптимізації обчислювальних процесів у динамічних гетерогенних середовищах і може бути використана як основа для подальшого розвитку інтелектуальних систем керування паралельними обчисленнями.

Порівняльний аналіз застосування великих та дифузійних мовних моделей штучного інтелекту в сфері управління будівельними проєктами

Сергій Дмитрович Бушуєв — 2026-03-26

Представлено комплексний порівняльний аналіз застосування великих мовних моделей (LLM) та дифузійних мовних моделей (DLM) у специфічному контексті управління будівельними проєктами. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю цифрової трансформації галузі та пошуком ефективних інструментів штучного інтелекту для обробки великих обсягів технічної, економічної та нормативної інформації. Розглянуто теоретичні засади обох підходів, їхні фундаментальні архітектурні відмінності, принципи навчання та стратегічні сфери впровадження в будівельній індустрії. У результаті дослідження встановлено, що великі мовні моделі (такі як GPT-4, LLaMA) демонструють виняткову ефективність в аналізі неструктурованих даних, прогнозуванні та генерації текстового контенту. Це дозволяє суттєво автоматизувати підготовку технічної документації, формування тендерних заявок, звітів та оптимізувати комунікаційні процеси між усіма учасниками інвестиційно-будівельного циклу. З іншого боку, дифузійні мовні моделі виявляють значний потенціал у задачах, що потребують високого рівня керованості та точності. Вони є незамінними для детального редагування, реконструкції пошкоджених даних, уточнення графіків робіт та перевірки внутрішньої узгодженості проєктної документації на відповідність галузевим стандартам. Особливу увагу приділено аналізу технологічних, організаційних та етичних ризиків, пов’язаних із впровадженням інтелектуальних систем, зокрема питанням конфіденційності даних, «непрозорості» алгоритмів та відповідальності за помилки. Авторами запропоновано дієві механізми мінімізації цих ризиків через використання корпоративних версій моделей та впровадження систем подвійного контролю. На основі проведеного порівняння характеристик зроблено стратегічний висновок: найбільш перспективним вектором розвитку інтелектуальних систем у будівництві є створення гібридних архітектур. Такі системи дозволяють поєднати аналітичну потужність та когнітивні можливості LLM із контрольованою і структурованою генерацією дифузійних моделей. Інтеграція подібних гібридних модулів у середовище BIM та ERP-системи здатна кардинально підвищити точність планування, моніторингу та підтримки прийняття управлінських рішень, забезпечуючи сталий розвиток будівельних організацій у складному сучасному середовищі.

Управлінські аспекти навчання з підкріпленням для контролю інфекцій в Україні: Підхід на основі Q-навчання

Денис Володимирович Невінський — 2026-03-26

Розглянуто критично важливе завдання оптимізації управлінських рішень для контролю поширення вірусних інфекцій – проблема, що набула глобального значення після пандемії COVID-19. Основною метою дослідження є розробка та впровадження системи на основі навчання з підкріпленням для динамічного управління обмежувальними заходами (такими як самоізоляція, масковий режим та закриття установ) задля мінімізації кількості критичних випадків за одночасного зменшення економічних і соціальних втрат. Методологія поєднує епідеміологічну модель SEIR із комплексною мультиагентною системою. Середовище моделювання складається з функціональних блоків, включаючи будівлі (будинки, школи, офіси, магазини та ресторани), та агентів, класифікованих за віком і соціальними ролями. Для оптимізації стратегій обмежень застосовано підхід Q-навчання. Функція винагороди для моделі навчання ретельно розроблена для збалансування трьох ключових цілей: мінімізації суворості обмежень, забезпечення плавних переходів між рівнями карантину та скорочення загальної кількості критично хворих пацієнтів. Система була протестована з використанням геопросторових і демографічних даних міста Києва (Україна) для симуляції популяції чисельністю приблизно 20 000 осіб. Було проаналізовано три сценарії: базовий без обмежень, сценарій із заздалегідь встановленими статичними обмеженнями та підхід динамічного управління на основі навчання з підкріпленням. Результати демонструють, що динамічна стратегія значно перевершує традиційні підходи. Зокрема, запропонована модель навчання з підкріпленням забезпечила зниження максимальної кількості критичних випадків у Києві на 14,43% порівняно зі сценарієм статичних обмежень. Крім того, дослідження надає візуалізацію динаміки інфекції на цифровій карті, що дозволяє спостерігати за переміщенням агентів та зміною їхніх станів (сприйнятливі, інфіковані, одужалі та критичні) у режимі реального часу. Отримані результати свідчать про те, що розроблена система є потужним інструментом для органів охорони здоров'я та державного управління під час планування ефективних превентивних заходів проти майбутніх епідеміологічних загроз. Попри обмежений час навчання, модель виявилася здатною до автономної генерації стратегій, що підкреслює її потенціал для адаптивного управління пандеміями.

Аналіз моделей життєвого циклу ІТ-проєктів у сферах електронної комерції та розробки контент-орієнтованих систем

Артем Олександрович Юречко — 2026-03-26

У статті показано, що універсальні підходи до моделювання життєвого циклу ІТ-проєктів недостатньо відображають доменно-специфічні чинники, які визначають логіку управлінських рішень у складних цифрових середовищах. В умовах зростання структурної та технологічної складності традиційні фазові моделі потребують концептуальної адаптації до домінуючих джерел невизначеності, притаманних різним класам ІТ-систем. У дослідженні здійснено теоретичне обґрунтування доменно-орієнтованого підходу до моделювання життєвого циклу та розроблено спеціалізовані моделі для ІТ-проєктів у сферах електронної комерції та створення контент-орієнтованих систем. Проаналізовано сучасні підходи до управління життєвим циклом ІТ-проєктів та визначено їх обмеження щодо врахування структурної неоднорідності, середовищ безперервної інтеграції та багатовимірних операційних обмежень. Особливу увагу приділено концепції структурної детермінанти як системоутворювального фактору, що визначає критерії фазових переходів і механізми контролю. На цій основі запропоновано ризик-орієнтовану модель життєвого циклу для онлайн-платформ електронної комерції, у межах якої прийняття рішень у фазових «воротах» ґрунтується на інтегральному показнику ризику, що агрегує ймовірність, наслідки та сценарні параметри. Для контент-орієнтованих систем розроблено архітектурно-орієнтовану модель, у якій фазові переходи визначаються інтегральною оцінкою архітектурної узгодженості, стабільності API та структурної цілісності моделей даних. Порівняльний аналіз засвідчив можливість збереження структурної симетрії життєвого циклу за варіативності його змістового наповнення відповідно до функціональних і архітектурних характеристик системи, що розробляється. Запропоновані моделі підвищують рівень формалізації механізмів фазових переходів та обґрунтованість управлінських рішень у різних класах ІТ-проєктів. Отримані результати формують методичну основу для подальшого розвитку доменно-орієнтованого моделювання життєвих циклів у адаптивних цифрових середовищах.

Сучасні моделі та методи розпізнавання фізичних вправ людини

Юлій Ігорович Бройде — 2026-03-26

Розпізнавання та аналіз фізичних вправ людини за відеозображенням є актуальною науково-прикладною задачею сучасного спорту, фізичного виховання та реабілітації, оскільки дає змогу автоматизувати оцінювання якості рухів, підвищити об’єктивність контролю тренувального процесу та забезпечити оперативну корекцію техніки. На відміну від суто експертного спостереження, відеоаналіз зменшує вплив суб’єктивних чинників і створює передумови для формування персоналізованих тренувальних програм з урахуванням індивідуальної моторики спортсмена. Метою статті є огляд сучасних моделей і методів розпізнавання фізичних вправ людини та узагальнення напрямів їх застосування для підвищення результативності й безпеки тренувань з акцентом на безмаркерні та масштабовані рішення для практичного використання. У межах огляду проаналізовано актуальні наукові публікації, присвячені розпізнаванню рухів і автоматичній оцінці техніки виконання вправ, а також підходи до побудови ознак, навчання моделей і валідації результатів. Узагальнено ключові класи рішень, що застосовуються на практиці: (1) біомеханічні та фізіологічні методи з використанням спеціалізованих апаратно-програмних комплексів; (2) сенсорні технології на основі носимих пристроїв (інерційні датчики, GPS/IMU), які забезпечують збір кількісних показників навантаження; (3) методи комп’ютерного зору та машинного навчання, зокрема архітектури глибокого навчання для оцінювання пози (pose estimation), відстеження об’єктів та класифікації дій у відеопотоці. Показано, що найбільш перспективними є комбіновані рішення, які поєднують просторове виділення ознак і аналіз часової динаміки рухів, підтримують роботу в режимі реального часу та допускають перенавчання під конкретні види вправ. Виокремлено типові обмеження відеометодів: залежність від умов зйомки й ракурсу, оклюзія (перекривання), освітлення, якість відео, а також складність стандартизованої валідації та порівняння результатів між дослідженнями. Відеоаналітика у поєднанні з алгоритмами штучного інтелекту створює підґрунтя для точнішого, масштабованішого та персоналізованого контролю техніки виконання вправ і профілактики травматизму. Подальші дослідження доцільно спрямувати на інтеграцію мультимодальних даних (відео + сенсори), розробку уніфікованих протоколів оцінювання якості розпізнавання, підвищення інтерпретованості результатів для тренерів і фахівців із реабілітації та впровадження інформаційних засобів підтримки прийняття рішень у тренувальному процесі.

Комп'ютерна мережа IOT агропромислового комплексу

Микола Миколайович Демчина — 2026-03-26

Сучасне сільське господарство має працювати максимально ефективно та водночас забезпечувати високу якість продукції. Це важливо як у вирощуванні рослин, так і у тваринництві. Саме тому сьогодні дедалі частіше застосовують сучасні технології аналізу даних і рішення на основі штучного інтелекту. Однією з найпоширеніших технологій є IoT (Інтернет речей). Його активно використовують для збору даних, прогнозування та класифікації різних процесів. З часом IoT став популярним і в аграрній сфері, адже він допомагає створювати системи точного землеробства та підтримки прийняття рішень. У поєднанні зі штучними нейронними мережами IoT може частково замінювати традиційні методи моделювання, виступаючи сучасною та більш гнучкою альтернативою. Нейронні мережі вже давно застосовуються в усьому світі для підвищення ефективності агровиробництва, оптимізації процесів та отримання продукції найкращої якості. Впровадження інтелектуальних систем дозволяє здійснювати безперервний моніторинг стану ґрунту, рівня вологості та здоров'я поголів'я в режимі реального часу. Завдяки розгалуженій мережі датчиків, дані передаються на центральні сервери для подальшої обробки алгоритмами машинного навчання. Це мінімізує вплив людського фактора та дозволяє оперативно реагувати на критичні зміни параметрів навколишнього середовища. Окрему увагу приділено архітектурі комп'ютерної мережі, яка має забезпечувати високу пропускну здатність та стійкість до зовнішніх перешкод у польових умовах. Використання хмарних обчислень у поєднанні з периферійними пристроями (edge computing) дозволяє значно знизити затримку при прийнятті управлінських рішень. Дослідження підтверджує, що інтеграція IoT-платформ у структуру агропромислового комплексу сприяє значному зниженню витрат ресурсів, таких як вода, добрива та енергія. Це не лише підвищує рентабельність господарств, а й забезпечує екологічну сталість виробництва. Подальший розвиток таких систем передбачає вдосконалення протоколів безпеки передачі даних та масштабування мереж для охоплення великих територій. Створення єдиного інформаційного простору агропідприємства стає ключовим етапом переходу до концепції Сільського господарства 4.0. Окрім цього, розглядаються питання енергоефективності бездротових сенсорних вузлів, які працюють у віддалених локаціях без стабільного живлення. Застосування протоколів з низьким енергоспоживанням, таких як LoRaWAN або NB-IoT, стає критично важливим для забезпечення тривалої автономної роботи обладнання. Важливим аспектом є також інтеграція супутникових знімків та даних з безпілотних літальних апаратів у загальну мережеву інфраструктуру, що дозволяє отримати комплексну картину стану угідь. Аналіз великих масивів даних (Big Data) відкриває нові можливості для генетичного прогнозування врожайності та автоматизованого виявлення шкідників на ранніх стадіях. Таким чином, цифрова трансформація агросектору забезпечує не лише економічні переваги, а й глобальну продовольчу безпеку в умовах кліматичних змін.

Інтегрований підхід до ітераційного планування та пріоритезації задач у складних ІТ-проєктах

Ілля Юрійович Кангін — 2026-03-26

У статті представлено авторський підхід до розв’язання задачі підтримки прийняття управлінських рішень у складних ІТ-проєктах, що характеризуються багаторівневою структурою задач, обмеженістю ресурсів та високим рівнем невизначеності. Обґрунтовано, що застосування виключно евристичних або лише формалізованих методів є недостатнім для забезпечення узгодженості, відтворюваності та прозорості пріоритезації задач у межах ітераційного планування. Метою дослідження є розроблення науково-прикладних засад для систем підтримки прийняття управлінських рішень на основі поєднання евристичної пріоритезації завдань за матрицею Ейзенхауера та формалізованого багатокритеріального оцінювання методом аналізу ієрархій (МАІ). У роботі запропоновано інтегрований підхід для двошарового ранжування задач: первинне віднесення до квадрантів за ознаками важливості та терміновості та подальше визначення інтегрального балу на основі зважування критеріїв (вплив, пріоритет, близькість дедлайну, залежності, зусилля). Наведено повний розрахунковий цикл МАІ з перевіркою узгодженості матриці попарних порівнянь. Ефективність підходу продемонстровано на прикладі беклогу проєкту підтримки фінансового застосунку. Отримані результати підтверджують, що запропонована гібридна інтеграція надає змогу зберегти швидкість евристичної оцінки та водночас підвищити обґрунтованість і прозорість пріоритезації задач. Практична значущість роботи полягає у можливості інтеграції запропонованого підходу в процедури ітераційного планування Agile-проєктів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням експериментальної вибірки та аналізом чутливості моделі до зміни ваг критеріїв.

Управління інформаційними ресурсами у Web-просторі

Петро Петрович Лізунов — 2026-03-26

У роботі розгляуто особливості, можливості та переваги системи управління контентом W#CMS – платформи для створення та адміністрування інтернет-систем різної складності. Особливістю W#CMS є можливість реалізації різних підходів до розроблення сайтів користувачами з різним рівнем знань у цій сфері. Виділено три основні способи: простий, середньої складності та спосіб із розширеними можливостями. Функціонал системи спрямований на повноцінне забезпечення роботи інтернет-систем будь-якої складності. Застосовано унікальний алгоритм роботи з базами даних, а також методи виведення вмісту, що гарантують високу швидкість роботи кінцевого продукту. Рушій системи має надійний алгоритм захисту; він є швидким, гнучким і передбачає можливість повного, часткового або комбінованого використання технології Ajax. За потреби систему можна модифікувати під конкретні технічні завдання. Показано, що в системі використовується технологія конструювання структури сторінок (основного макета і шаблонів) HTML-фрагментами за допомогою визначених функцій або класів, що генерують фрагменти сторінок за вказаними параметрами та стилем. Зауважено, що W#CMS надає можливість створення й обслуговування електронних мереж із незалежними піддоменами завдяки реалізованій підтримці роботи з декількома незалежними базами даних. Кожен піддомен може обслуговуватися окремо за допомогою панелі адміністратора, встановленої на відповідному сервері. Акцентовано увагу на тому, що систему можна використовувати як платформу для створення CRM (Customer Relationship Management), HRM (Human Resources Management) та ERP (Enterprise Resource Planning) систем.

Моделі машинного навчання для автоматизації генерації та пріоритезації тестових сценаріїв програмного забезпечення

Олексій Миколайович Лопуга — 2026-03-26

Досліджено можливості застосування моделей машинного навчання для автоматизації процесів генерації та пріоритезації тестових сценаріїв програмного забезпечення (ПЗ) у динамічному середовищі безперервної інтеграції (CI/CD). Актуальність роботи зумовлена необхідністю швидкого формування висновків щодо якості програмних систем в умовах експоненційного зростання кількості критичних додатків. Наукова новизна дослідження полягає у розробці гібридного підходу, що вперше об’єднує ансамблеві моделі градієнтного бустингу (GBDT) для прогнозування дефектів із алгоритмами навчання з підкріпленням (Q-learning) для адаптивної пріоритезації тестів. Формалізовано задачу пріоритезації як задачу комбінаторної оптимізації з ваговою функцією та визначено ключові метрики оцінки якості: APFD (Average Percentage of Faults Detected) та її модифіковану версію NAPFD, яка враховує часові витрати. Розроблено оригінальну онтологічну модель факторів впливу на якість ПЗ, що структурує внутрішні (складність коду), зовнішні (інфраструктура) та людські чинники (кваліфікація розробників). Для агента навчання з підкріпленням запропоновано модифіковану функцію винагороди, яка збалансовано враховує факт виявлення дефекту, тривалість тесту та його історичну ефективність. Експериментальну валідацію проведено на основі еталонних наборів даних із репозиторію AEEEM, що охоплюють реальні дані про дефекти п’яти відкритих проєктів екосистеми Eclipse: JDT Core, Equinox, Lucene, Mylyn та PDE. Результати порівняльного аналізу засвідчили, що інтеграція GBDT з Q-learning забезпечує підвищення метрики APFD на 8,1% порівняно з найкращим базовим методом XGBoost та на 4,6% порівняно з існуючим методом RETECS. Це підтверджує високу ефективність запропонованого підходу для оптимізації тестових запусків при обмеженому часовому бюджеті. Час навчання гібридної моделі становить 163,2 с, що є цілком прийнятним для практичного впровадження у промислові pipeline-процеси розробки програмного забезпечення.

Концепція розвитку інтегрованого підходу до формування логістичних маршрутів

Павло Іванович Пасєка — 2026-03-26

Досліджено розвиток інформаційних систем формування логістичних маршрутів, що застосовуються у сфері транспортної логістики, та проаналізовано алгоритмічні підходи до вирішення задачі маршрутизації транспортних засобів. Основною метою цього дослідження є визначення концепції розвитку цих систем у напрямі вдосконалення їхньої здатності функціонувати в динамічному і стохастичному середовищі в режимі реального часу. Розглянуто такі класичні алгоритмічні підходи до задач маршрутизації, як пошук найкоротшого шляху, задача комівояжера, транспортна задача та їхні модифікації, що орієнтовані на роботу з обмеженнями реального часу. Досліджено інтелектуальні та гібридні системи динамічного планування маршрутів, що використовують евристичні методи, машинне навчання і навчання з підкріпленням. Показано, що більшість існуючих систем маршрутизації використовують спрощені або фрагментарні моделі середовища, що обмежує їхню здатність адаптуватися до суттєвих змін умов руху, інфраструктури або зовнішніх факторів. Виявлено, що ключовими обмеженнями сучасних підходів є недостатня універсальність подання даних про середовище, слабка інтеграція між аналітичними та інтелектуальними компонентами, а також відсутність експертного рівня узгодження рішень щодо визначення найкращого маршруту. Обґрунтовано доцільність використання графових моделей середовища як універсальної форми зберігання й обробки логістичних даних, яка придатна і для класичних алгоритмів маршрутизації, і для методів штучного інтелекту. Запропоновано концепцію інтегрованого підходу до формування логістичних маршрутів, що поєднує класичні алгоритми пошуку маршрутів з інтелектуальними методами аналізу середовища і мультиагентними системами. Ця концепція створює передумови для підвищення адаптивності, стійкості та масштабованості систем формування логістичних маршрутів без відмови від перевірених алгоритмічних методів.

Інтелектуалізація управління інформаційними потоками як засіб забезпечення кіберстійності інфраструктури закладу вищої освіти

Олена Володимирівна Криворучко — 2026-03-26

На сьогодні у закладах вищої освіти (ЗВО) використовується модель програмного захисту та аудиту навантаження ресурсів, ключовою особливістю якої є можливість самостійного керування автоматизованими освітніми системами в ручному режимі з прямим доступом. Водночас ця перевага фактично перетворюється на суттєвий недолік, оскільки функціонування такої моделі потребує значних людських ресурсів. Це зумовлює необхідність наявності фахівців, відповідальних за адміністрування окремих автоматизованих систем, а також координацію їхньої роботи з іншими внутрішніми та зовнішніми інформаційними системами. Дана стаття присвячена дослідженню підходів до інтелектуалізації управління інформаційними потоками в інфраструктурі ЗВО з позиції забезпечення їхньої кіберстійкості. Зростання обсягів асинхронних та неструктурованих даних, ускладнення архітектури інформаційних систем та широке впровадження змішаного та дистанційного форматів навчання значно збільшують навантаження на інформаційне інфраструктурне середовище закладів вищої освіти та підкреслюють потребу в адаптивних механізмах управління. Розглянуто обмеження традиційних систем адміністрування та моніторингу, оскільки ці системи переважно зосереджені на контролі окремих ресурсів і не забезпечують комплексного аналізу стану інфраструктури та проактивного реагування на динамічні зміни параметрів середовища. У цьому контексті обґрунтовано доцільність використання інтелектуального центру управління як інтеграційного рівня, здатного забезпечити узгоджену взаємодію між гетерогенними компонентами інформаційної інфраструктури. Методологічною основою дослідження є поєднання системного аналізу інформаційної інфраструктури ЗВО, підходу на основі нейронних мереж для обробки асинхронних та неструктурованих даних, а також моделювання перспективного розвитку інфраструктури на основі концепції цільового поточного стану. Такий підхід створює передумови для переходу від фрагментарного управління ресурсами до інтелектуального аналізу інформаційних потоків та формування адаптивних управлінських рішень з урахуванням контекстуальних параметрів функціонування освітнього закладу. Запропонована концепція інтелектуального управління сприяє підвищенню рівня автоматизації управлінських процесів, оптимізації використання інформаційних ресурсів та зміцненню кіберстійкості інфраструктури ЗВО в умовах ескалації цифрових загроз та динамічної трансформації освітнього середовища.

Концептуальні засади організації бізнес-процесів у закладах вищої освіти

Микола Ігорович Цюцюра — 2026-03-26

Стаття є комплексним дослідженням з розробки, аналізу та застосування інформаційних технологій для формування принципів організації моделей бізнес-процесів у закладах вищої освіти. Особлива увага приділяється управлінню інформаційними потоками в процесі функціонування системи інформаційного менеджменту закладів вищої освіти, що дозволяє їм оптимізувати механізм організації роботи всіх освітніх структурних підрозділів (кафедр) та здобувачів освітніх послуг щодо бізнес-процесів освітнього закладу. В умовах сучасного економічного розвитку, як правило, використовуються складні бізнес-процеси із застосуванням інновацій та внутрішніх і зовнішніх інвестицій; зросла необхідність врахування запитів роботодавців та стейкхолдерів, забезпечення якості освітніх послуг та викликів ринку праці, що призвело до значного збільшення фінансових витрат та циклів виконання замовлень. Метою роботи є розкриття специфіки вирішення проблеми раціональної організації бізнес-процесів інформаційних потоків шляхом створення ефективної системи інформаційного менеджменту, яка має забезпечити безперервний процес збору, обробки, передачі та зберігання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень задля забезпечення якісного процесу надання освітніх послуг у межах навчальних планів спеціальностей. Конкурентоспроможність та ефективність закладів вищої освіти в сучасних умовах безпосередньо залежить від забезпечення якості прийняття управлінських рішень їхнім вищим керівництвом, які, у свою чергу, визначаються тим, наскільки успішно організовано рух інформаційних потоків як всередині ЗВО, так і з зовнішнім середовищем. Об'єктом дослідження є інформаційні потоки бізнес-процесів закладів вищої освіти в сукупності входів, виходів та взаємозв'язків між закладами вищої освіти та зовнішнім середовищем. Предметом дослідження є інформаційна технологія управління інформаційними потоками формування бізнес-процесів закладів вищої освіти. Використано комплекс методів та підходів дослідження, що дозволили провести аналіз існуючих комп'ютеризованих інформаційних систем та технологій управління бізнеспроцесами у закладах вищої освіти, а також висвітлити переваги та обмеження застосування проаналізованих моделей систем та технологій інформаційного менеджменту. Представлено такі нові наукові результати: розроблено концептуальну модель інформаційної технології формування бізнес-процесів у закладах вищої освіти (ЗВО); запропоновано модель системи інформаційного менеджменту з когнітивними характеристиками для управління зазначеними процесами; побудовано множинні моделі структурування процесів забезпечення стабільної діяльності ЗВО.

Моніторинг ощадливого навчання як інструмент підвищення якості освітніх послуг у КНУБА

Юрій Павлович Дудник — 2026-03-26

Обґрунтовано та розроблено концептуальні засади системи моніторингу ощадливого навчання (Lean learning) як цифрового інструменту підвищення якості освітніх послуг у КНУБА відповідно до міжнародних ESG-стандартів. Дослідження спрямоване на розв'язання проблеми переходу від традиційного адміністративного управління до гнучкої моделі сталого розвитку, що базується на мінімізації часових, ресурсних та інтелектуальних втрат у навчальному середовищі. Зокрема, ідентифіковано критичні точки виникнення неефективності в освітніх та допоміжних бізнес-процесах університету, що дозволило адаптувати інструментарій ощадливого виробництва до специфіки вищої інженерно-будівельної освіти. Метою роботи є формування інтегрованого підходу до моніторингу ефективності освітніх процесів шляхом поєднання Lean-методології з критеріями сталого розвитку (Environmental, Social, Governance). Здійснено декомпозицію стратегічних цілей ESG на операційні цифрові KPI, що дозволяє відстежувати стан освітнього середовища в режимі реального часу. Використання хмарних технологій та аналітичних дашбордів забезпечує прозорість фідбеку між усіма учасниками освітньої екосистеми. Наукова новизна полягає у розробці математичної моделі інтегрального індексу ощадливого навчання, заснованої на методах багатокритеріального аналізу. Запропонована модель дозволяє нормувати різнорідні показники (від енергоефективності до задоволеності здобувачів контентом) та кількісно оцінювати ефективність управлінських рішень. Програмна реалізація моделі в середовищі RStudio продемонструвала значну чутливість системи до впровадження Kaizen-пропозицій, що забезпечує приріст інтегральної ефективності управління університетом на 79,5%. Практичне значення результатів полягає у можливості впровадження розробленого цифрового контуру моніторингу в управлінську практику КНУБА, що сприятиме підвищенню прозорості (Governance), якості підготовки фахівців (Social) та оптимізації споживання ресурсів кампусу (Environmental).

Аналіз тенденцій гендерної рівності у цифровій освіті та ІТ в Україні (2019–2025) засобами аналітики освітніх даних

Тарас Романович Стисло — 2026-03-26

Здійснено системний аналіз тенденцій гендерної рівності у сфері цифрової освіти та інформаційних технологій України за період 2019–2025 років із використанням сучасних методів аналітики освітніх даних (Learning Analytics). Дослідження базується на репрезентативних статистичних джерелах – даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), звітах UNESCO, OECD та аналітиці Coursera Global Skills Report. У процесі роботи встановлено, що частка жінок серед здобувачів ІТ-спеціальностей в українських університетах демонструє стале поступове зростання: з приблизно 18 % у 2019 році до 25–27 % за результатами вступних кампаній 2024–2025 років. Попри позитивну динаміку, виявлено, що структурні дисбаланси все ще зберігаються як на рівні STEM-галузей загалом, так і в окремих сегментах ринку праці, що вимагає впровадження нових інструментів моніторингу. У межах дослідження детально проаналізовано потенціал застосування технологій Learning Analytics у поєднанні з концепцією пояснюваного штучного інтелекту (Explainable AI) та спеціалізованих fairness-метрик, таких як Demographic Parity та Equalized Odds. Ці інструменти використано для виявлення та усунення прихованої алгоритмічної упередженості в автоматизованих освітніх системах та платформах онлайннавчання. Показано, що інтеграція аналітики освітніх даних у державні та корпоративні системи моніторингу дозволяє не лише кількісно оцінювати індекс гендерної рівності, а й ідентифікувати латентні фактори, що впливають на рівень доступу до технологій та індивідуальну академічну успішність студентів. Особливу увагу приділено обґрунтуванню необхідності створення національної стратегічної рамки Gender-Aware Learning Analytics Framework (GALAF). Запропонована архітектура спрямована на забезпечення етичного використання великих даних та гарантування прозорості освітніх алгоритмів, що є критично важливим для демократизації цифрової освіти. Отримані результати підтверджують, що поєднання високотехнологічних методів аналізу даних із соціально-аналітичними підходами є найбільш ефективним інструментом для виявлення, візуалізації та системного зменшення гендерних дисбалансів у сфері підготовки висококваліфікованих фахівців з інформаційних технологій в Україні. Сформульовані висновки можуть бути використані для розробки політик цифрової трансформації освіти та програм підтримки гендерної інклюзії в ІТ-секторі.