Управління розвитком складних систем

Технологічні рішення застосування нормативної бази технічного захисту інформації

Віталій Андрійович Ткаченко, Сергій Юрійович Долгополов — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

У сучасних умовах стрімкої цифровізації процесів управління та обробки даних питання забезпечення надійного захисту інформації в автоматизованих системах набуває критичного значення для державних та приватних установ України. Нормативна база технічного захисту інформації (ТЗІ), сформована наприкінці 90-х років, закладає фундаментальні принципи безпеки, проте її практична імплементація в умовах сучасних архітектурних рішень та динамічних загроз часто викликає труднощі у фахівців. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю гармонізації класичних вимог нормативних документів (НД) із сучасними технологічними підходами до побудови інформаційних систем, а також потребою у розробці чітких алгоритмів впровадження комплексних систем захисту інформації (КСЗІ). Стаття присвячена вирішенню проблеми адаптації теоретичних положень законодавства до практичних кейсів розгортання систем безпеки. Проведено комплексний аналіз нормативно-правових актів у сфері ТЗІ, зокрема НД ТЗІ 1.1- 003-99, 2.5-004-99 та 2.5-005-99. На основі цього аналізу розроблено та представлено комплекс технологічних рішень та практичний метод впровадження заходів захисту. Запропоновано покроковий алгоритм, який охоплює всі стадії створення КСЗІ: від категоризації інформації за властивостями конфіденційності, цілісності та доступності до вибору та налаштування функціональних профілів захищеності. Особливу увагу приділено методиці визначення класу автоматизованої системи залежно від її архітектури (локальна, розподілена) та режиму обробки даних. Досліджено процес інтеграції вимог безпеки в життєвий цикл розробки програмного забезпечення (SDLC), що дозволяє перейти від «накладеної» безпеки до моделі «безпека через дизайн» (security by design). Розроблено рекомендації щодо реалізації послуг адміністративної та довірчої конфіденційності, цілісності та спостереженості. Також запропоновано метод оцінювання ефективності впроваджених заходів, який базується на комбінації аналізу документації, інтерв’ювання персоналу та інструментального тестування механізмів захисту. Результати дослідження підтверджують, що універсальність класичної нормативної бази дає змогу ефективно застосовувати її для захисту сучасних систем за умови використання адаптованих підходів. Практичне застосування розроблених технологічних рішень сприятиме мінімізації ризиків інформаційної безпеки, забезпеченню відповідності законодавчим вимогам та підвищенню загального рівня кіберстійкості інформаційної інфраструктури держави.

Рекурентна нейронна мережа з механізмом уваги та Байєсівським наближенням для прогнозування стійкості монорейкового крана на перекидання

Олександр Олександрович Терентьєв, Богдан Анатолійович Соловей — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячено розробці моделі прогнозування стійкості монорейкового крана у першому положенні. Об’єктом дослідження є процес прогнозування стійкості крана в експлуатаційних умовах. Проблема, що вирішується у роботі, полягає у підвищенні точності прогнозування, яка в класичних рекурентних нейронних мережах обмежена через ефект згасання градієнтів та втрату довгострокових залежностей у часових рядах. У роботі розроблено рекурентну нейронну мережу типу GRU з механізмом уваги та байєсівським наближенням, що дозволяє враховувати вплив попередніх станів системи та оцінювати невизначеність прогнозів. Запропонована архітектура забезпечує стабільність процесу навчання, що підтверджується відсутністю згасання градієнтів та ефективним оновленням ваг. Отримані результати показали, що модель досягає середньоквадратичної помилки 0,009, середньої абсолютної помилки 0,066 і відносної точності 0,96. Це свідчить про можливість прогнозування коефіцієнта стійкості крана з похибкою менше 10% у 96% випадків. Висока точність пояснюється ефективністю механізму уваги, який дозволяє моделі зосереджуватись на найінформативніших параметрах, та байєсівським наближенням, що підвищує надійність прогнозів за рахунок врахування невизначеності. Відмінною рисою розробленої моделі є поєднання рекурентної структури GRU, механізму уваги та стохастичної (байєсівської) параметризації, що забезпечує стабільне навчання, узагальнення результатів і підвищену точність у порівнянні з класичними нейронними архітектурами. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі в інтелектуальних системах моніторингу безпечної роботи монорейкового крана, а також у створенні основи для подальших досліджень, зокрема оцінювання стійкості на зсув, що виникає при переміщенні стріли поперек рейкового шляху.

Фактор наближеності при виборі земельної ділянки для багатоквартирного будівництва

Аліна Петрівна Лізунова — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Проаналізовано суть, функціональне призначення та нормативно-правове забезпечення фактору Proximity (Наближеність). Цей фактор розглядається в контексті методології SWAPаналізу як інструменту попередньої інвестиційної оцінки під час вибору земельної ділянки для спорудження об'єктів багатоквартирного житла. Встановлено, що фактор «Наближеність» виходить далеко за рамки простої фізичної відстані. Це інтегрований багатокритеріальний показник, що акумулює оцінку просторової локалізації потенційної ділянки відносно комплексу ключових елементів, які прямо впливають на економічну доцільність, життєздатність та комерційну привабливість проєкту. Фактор «Наближеність» є ключем до розуміння якості міського середовища й охоплює кілька взаємопов'язаних аспектів. Зокрема, оцінюється доступність закладів освіти (шкіл, дитячих садків), медичних установ, точок роздрібної торгівлі та культурних об'єктів. Нормативне регулювання встановлює обов'язкові радіуси доступності, які забудовник мусить забезпечити для створення комфортного житлового простору. Аналізується близькість до магістральних шляхів, зупинок громадського транспорту, станцій швидкісного пасажирського руху та існуючої дорожньої мережі. Важливий акцент робиться на часових нормативах пересування, а не лише на лінійній відстані. Також оцінюється наближеність до існуючих комунікаційних мереж (водопостачання, водовідведення, енергопостачання, теплові мережі). Цей фактор безпосередньо впливає на капітальні витрати проєкту, оскільки значна віддаленість вимагатиме дорогого та тривалого прокладання зовнішніх мереж. Визначається наближеність ділянки до рекреаційних зон (парки, сквери), а також її віддаленість від джерел небезпеки, забруднення або надмірного шуму (промислові підприємства, великі транспортні розв'язки). Фактор «Наближеність» критично відображає містобудівну, соціальну та екологічну доцільність майбутнього розташування житлового комплексу. Основний масив його регулювання покладено на Закони України, а також деталізовано в Державних будівельних та санітарних нормах. Дотримання цих норм є не просто рекомендацією, а фундаментальною передумовою для забезпечення комфорту, інклюзивності та безпеки міського життєвого середовища, що перетворює «Наближеність» на соціально відповідальний фактор будь-якого інвестиційного рішення у сфері житлового будівництва. Дослідження базується на аналізі положень нормативних актів, які формують просторову логіку розвитку населених пунктів.

Моделі реактивної адаптації агентів до контекстів невизначеності та зміни параметрів навколишнього середовища

Сергій Юрійович Данілов — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Досліджено моделі реактивної адаптації агентів у динамічних середовищах, де невизначеність та мінливість параметрів вимагають миттєвого прийняття рішень за відсутності централізованого управління. Такі моделі є критично актуальними для цифрових систем, у яких швидкість реагування визначає ефективність управління, стабільність процесів та здатність системи до саморегуляції. Реактивні агенти сприймають зовнішні зміни через сенсорні підсистеми, аналізують відхилення поточних станів середовища та ініціюють адаптивні дії, спрямовані на локальну стабілізацію. Це дозволяє системі зберігати працездатність навіть за умов дефіциту даних або високої динаміки зовнішніх чинників. Реактивна модель передбачає кілька рівнів відповіді: від прямої автоматичної реакції до когнітивно-рефлексивної, що враховує попередній досвід. Для кількісної оцінки ефективності таких реакцій введено коефіцієнт Λ, який описує співвідношення між швидкістю реакції агента та інтенсивністю змін середовища. Це дає змогу оцінювати межі адаптивності системи та визначати зони її стабільного функціонування. Структурна типологія реактивних агентів класифікує їх за типами сенсорних зв’язків, архітектурою взаємодії, логікою вибору дій та рівнем самонавчання. Кожен агент функціонує у межах замкненого циклу «сприйняття – дія – навчання», забезпечуючи обмін інформацією між локальними вузлами системи. Додатково розглянуто особливості інтеграції реактивних агентів у багаторівневі організаційно-технологічні системи, зокрема у сферах управління будівництвом, логістики та цифрового девелопменту. Доведено, що застосування реактивних механізмів сприяє розвитку адаптивного управління, підвищує рівень автономності систем та забезпечує їхню стійкість до непередбачених змін. Реактивна адаптація розглядається як основа для формування інтелектуальних мультиагентних структур, здатних до гнучкої самоорганізації, децентралізованого прийняття рішень і побудови прогнозних сценаріїв. Такий підхід відкриває можливості для створення нових когнітивних архітектур управління, що поєднують реактивність, адаптивність та інтелектуальну стійкість у складних цифрових середовищах.

Використання відеоканалу банкоматів для підвищення рівня кібербезпеки під час взаємодії з клієнтами

Сергій Володимирович Палій, Дмитро Михайлович Бойко, Євгенія Євгеніївна Шабала — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Стрімке зростання автоматизованих банківських послуг та безкарткових фінансових операцій посилило потребу в удосконалених механізмах автентифікації користувачів, здатних протидіяти шахрайству, соціальній інженерії та біометричному спуфінгу. Традиційні методи автентифікації, що базуються виключно на картках та PIN-кодах, стають дедалі вразливішими до крадіжок, примусу та атак повторного відтворення. У цьому контексті біометричні технології, зокрема розпізнавання обличчя у поєднанні з поведінковим аналізом у реальному часі, є перспективним напрямом підвищення безпеки транзакцій. Це дослідження пропонує інтегрований метод покращення автентифікації користувачів в автоматизованих фінансових терміналах шляхом використання відеопотоку пристрою. Підхід зосереджений на безперервній верифікації особи та моніторингу дій під час взаємодії з користувачем, що підтримується формально змодельованим протоколом взаємодії між терміналом та системою прийняття рішень. Запропонований метод інтегрує відео-біометричну ідентифікацію, виявлення активності та поведінковий аналіз у єдиний робочий процес автентифікації. Було розроблено модель протоколу, яка визначає безпечний обмін даними, часові обмеження та логіку прийняття рішень між користувачем, терміналом та серверним компонентом. Модель підтримує адаптивні результати рішень, включаючи схвалення, повторну верифікацію або відхилення, на основі рівнів довіри, отриманих з біометричних та поведінкових ознак. Використання принципів периферійних обчислень (edge computing) зменшує затримку та навантаження на мережу шляхом передачі компактних векторів ознак замість необроблених відеопотоків. Підхід також включає режими деградації на випадок мережевих збоїв, механізми виявлення аномалій та стратегії мінімізації даних, орієнтовані на дотримання нормативних вимог. Порівняльний аналіз із існуючими світовими практиками демонструє, що запропоноване рішення відповідає сучасним тенденціям мультифакторної автентифікації, розширюючи їх через формалізацію протоколу та відеоаналітику в реальному часі. Результати показують, що інтегрована автентифікація на основі відео може значно підвищити безпеку та стійкість фінансових терміналів без шкоди для зручності або доступності. Запропонований протокол взаємодії забезпечує масштабованість впровадження, підтримує відповідність нормативним вимогам та надає гнучкість для адаптації рівнів автентифікації до умов ризику. Цей метод застосовний не лише до банкоматів, а й до кіосків самообслуговування, терміналів дистанційного банківського обслуговування та мобільних фінансових інфраструктур, пропонуючи надійну основу для захищених систем фінансових транзакцій наступного покоління.

Архітектура технічних рішень для проєктів із підвищеними вимогами до енергоефективності

Денис Валерійович Соболь — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Сучасні тенденції розвитку архітектури та будівництва дедалі більше зосереджуються на підвищенні енергоефективності, екологічній збалансованості та цифровій трансформації проєктних процесів. Зростання енергоспоживання в урбанізованих середовищах, підвищення стандартів комфорту та необхідність зменшення вуглецевого сліду стимулюють пошук нових підходів до формування архітектурно-технічних рішень. У роботі розглядаються принципи створення енергоефективних будівель, де архітектурна форма, конструктивна система та цифрові технології виступають єдиною інтегрованою платформою управління енергетичними потоками. Основна увага приділена поєднанню пасивних і активних стратегій енергозбереження: від орієнтації будівлі за інсоляцією, природної вентиляції та термічної інерції матеріалів до використання інтелектуальних систем контролю, таких як BMS, IoT, daylight harvesting та predictive maintenance. Окремо аналізується роль цифрових двійників і BIM-моделей у створенні адаптивної архітектури, здатної реагувати на зміни кліматичних умов і експлуатаційних параметрів у реальному часі. Розглядаються також сучасні інженерні рішення, що інтегрують відновлювані джерела енергії – BIPV, геотермальні системи, рекупераційні контури – у конструктивну оболонку будівлі. Такий підхід формує нову архітектурну парадигму, у якій технічні рішення стають не лише засобом енергозбереження, а й важливим елементом естетики, сталого розвитку та цифрової взаємодії систем. Ключовим аспектом стає інтеграція Smart Buildingпідходів, які поєднують датчики, аналітику й адаптивне управління мікрокліматом у єдину інформаційну систему. Це створює передумови для формування нових стандартів архітектурного проєктування, у яких будівля розглядається як «живий організм», що взаємодіє із середовищем, користувачем і міською інфраструктурою.

Особливості визначення оптимального складу експертної групи на основі семантико-статистичного підходу

Ірина Миколаївна Доманецька, Ярослав Олексійович Хроленко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Формування складу експертних груп для оцінювання наукових проєктів, конкурсних заявок та рецензування є критично важливою задачею, що безпосередньо впливає на якість, об’єктивність і доброчесність наукової експертизи. Традиційні підходи до добору експертів, зокрема ранжування за індексом Гірша або класифікація за кодами ASJC/MeSH, мають низку обмежень: вони не враховують семантичну релевантність профілю експерта до тематики конкурсу, ігнорують міждисциплінарні зв’язки та не забезпечують поелементного аналізу тематичного покриття. У відповідь на ці виклики в роботі запропоновано семантикостатистичний підхід до оцінки компетентності експертів, який базується на побудові графів співвживання термінів для кожного концепту конкурсної тематики з використанням відкритого словника концептів OpenAlex. Модель дозволяє здійснювати поелементну оцінку тематичної компетентності експертів на основі їхнього публікаційного профілю, враховуючи як прямі, так і опосередковані семантичні зв’язки. У межах дослідження формалізовано алгоритм побудови локальних графів семантичної близькості для кожного концепту, визначено метрику оцінки компетентності, яка враховує частоту згадування термінів у публікаціях та їхню семантичну віддаленість від ядра теми. На основі отриманих оцінок сформовано матрицю компетентностей, що дозволяє застосовувати методи групової оптимізації для формування збалансованих експертних складів. Розглянуто різні стратегії оптимізації – жадібні алгоритми, цілочисельне програмування, еволюційні методи – та обґрунтовано їх застосовність залежно від розміру задачі та вимог до точності. Запропонований підхід забезпечує прозорість, тематичну чутливість і гнучкість формування експертних груп, дозволяє уникнути дублювання компетенцій та недооцінки вузькоспеціалізованих дослідників. Модель є масштабованою, відтворюваною та придатною для інтеграції в системи автоматизованого добору експертів у наукових конкурсах з перспективою розширення на механізми виявлення конфліктів інтересів та оцінки академічної доброчесності.

Модель адаптивної реконфігурації портфеля проєктів у BANI-середовищі

Віталій Вікторович Гоц, Олена Володимирівна Веренич — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Сучасний бізнес-ландшафт зазнав фундаментальних змін у бік парадигми BANI (англ. Brittle, Anxious, Non-linear, Incomprehensible; BANI – крихкий, тривожний, нелінійний, незбагненний), що робить традиційні детерміновані підходи до управління портфелем проєктів (англ. Project Portfolio Management, PPM) значною мірою неефективними. Статичні методи планування не здатні врахувати стохастичну природу сучасних загроз, що призводить до організаційної крихкості та невідповідності розподілу ресурсів. Це дослідження пропонує вирішення цієї проблемної задачі шляхом розроблення комплексного механізму адаптивного управління на основі інтеграції технологій штучного інтелекту з принципами стратегічного менеджменту для створення динамічної саморегульованої системи, здатної функціонувати в умовах високої ентропії. Основним результатом дослідження є розроблена модель адаптивної реконфігурації портфеля проєктів у BANI-середовищі (англ. Intelligent Dynamic Portfolio Reconfiguration Model, IDPRModel). Розроблена модель складається з чотирьох взаємопов’язаних моделей, кожна з яких спрямована на протидію конкретному компоненту BANI. Модель семантичного моніторингу використовує алгоритми обробки природної мови (англ. Natural Language Processing, NLP) для виявлення «слабких сигналів» із неструктурованих зовнішніх даних, долаючи проблему «Незбагненності». Предиктивна модель застосовує технологію «Цифрового двійника» та симуляції МонтеКарло для моделювання ймовірнісних сценаріїв майбутнього, нівелюючи «Нелінійність» та «Крихкість». Модель прийняття рішень діє як механізм оркестрації, використовуючи алгоритми багатокритеріальної оптимізації для пропозиції стратегій реконфігурації (заморожування або прискорення активів), зберігаючи при цьому роль людини для стратегічної та етичної верифікації. Модель виконання та комунікації зосереджена на зниженні організаційної «Тривожності» через механізми проактивної комунікації та протоколи безпеки нульової довіри. Запропонована модель забезпечує значний методологічний прогрес, змінюючи управлінську парадигму з «планування стабільності» на «управління стійкістю». Обґрунтовано, що синергія предиктивної аналітики на основі ШІ з людським стратегічним наглядом дозволить менеджменту організацій мінімізувати затримки у прийнятті рішень та динамічно оптимізувати використання ресурсів. Впровадження розробленої моделі надає надійний інструментарій менеджменту підприємств щодо забезпечення довгострокової життєздатності та конкурентних переваг у непередбачуваному глобальному середовищі.

Ціннісно-орієнтований підхід у формуванні та просуванні ІТ-продуктів

Рафаель Шагенович Шайволодян, Ігор Леонідович Михелєв — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Розкрито ціннісно-орієнтований підхід у формуванні та просуванні ІТ-продуктів як методологічну концепцію, що поєднує дослідницькі, аналітичні та управлінські інструменти для створення унікальної ціннісної пропозиції, яка відповідає очікуванням стейкхолдерів. Обґрунтовано, що ІТ-продукти мають специфічні риси — нематеріальність, швидку зміну ринкових умов і багаторівневу структуру стейкхолдерів, що ускладнює їх просування традиційними методами маркетингу. Запропоновано концептуальну рамку підходу, яка включає систему принципів, пріоритетів та критеріїв, спрямованих на досягнення максимальної відповідності між очікуваннями користувачів, бізнес-клієнтів, внутрішніх команд і самої ІТкомпанії. Показано, що особливу роль відіграє формування та постійне оновлення унікальної ціннісної пропозиції (UVP), що базується на аналізі потреб стейкхолдерів із використанням моделей Value Proposition Canvas, Business Model Canvas, Kano Model та Jobs-to-be-Done, а також підтверджується через MVP та PoC. Розкрито інтеграційний механізм підходу, що забезпечує трансформацію результатів маркетингових досліджень у вимоги до продукту та їх узгодження з бізнес-процесами компанії, зокрема з фінансовим управлінням, управлінням знаннями та інформаційною безпекою. Визначено, що застосування методів інтелектуального аналізу даних, штучного інтелекту та машинного навчання для прогнозування показників adoption rate і retention підвищує точність оцінювання цінності та адаптивність продукту в умовах турбулентності ринку. Показано, що на відміну від традиційних маркетингових підходів, орієнтованих на характеристики продукту, ціннісно-орієнтований підхід змінює логіку управління, дозволяючи просувати ІТ-продукт через ту цінність, яку реально визнають стейкхолдери. Зроблено висновок, що перспективою подальших досліджень є розробка інтегрованого методу, який поєднає принципи підходу з моделями управління цінністю та сучасними системами штучного інтелекту для побудови комплексної системи управління маркетингом ІТ-продуктів.

Циркуляційно-ціннісна модель управління проєктами енергозабезпечення житлових масивів

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Виконано аналіз стану реалізації проєктів у сфері енергетики, що дало змогу виявити невирішену науково-прикладну проблему — відсутність інтегрованої циркуляційно-ціннісної моделі управління проєктами енергозабезпечення житлових масивів. Обґрунтовано доцільність розроблення такої моделі, що поєднує концепцію циркулярної економіки та принципи ціннісноорієнтованого управління. Метою дослідження є створення циркуляційно-ціннісної моделі управління проєктами енергозабезпечення житлових масивів на основі органічних відходів, яка забезпечує формування багаторівневої системи створення, збереження та примноження цінності для мешканців громад і довкілля. Запропонована модель складається з п’яти взаємопов’язаних підсистем, що відображають динаміку управлінських процесів – від збору та переробки органічних відходів до генерації енергії та зворотного циклу ресурсів. Її принципова відмінність полягає у переході від лінійної логіки управління, орієнтованої на ефективність вхідних і вихідних ресурсів, до циркулярної парадигми, яка передбачає повторне використання матеріальних потоків, мінімізацію технологічних втрат і підвищення енергетичної автономності житлових масивів. На основі розробленої моделі створено систему підтримки прийняття рішень, яку апробовано на прикладі житлового масиву м. Броди Золочівського району Львівської області. Результати сценарного аналізу засвідчили, що основними чинниками зростання інтегрованої цінності проєктів енергозабезпечення житлових масивів є зниження технологічних втрат та підвищення ефективності моніторингу й управління енергетичним виходом. Отримані результати підтвердили адекватність моделі, її здатність відтворювати закономірності формування цінності в умовах динамічного проєктного середовища та доцільність використання як інструменту для обґрунтування управлінських рішень у сфері проєктного менеджменту та сталого розвитку громад. Перспективи подальших досліджень пов’язані з інтеграцією моделі у цифрову платформу проєктного менеджменту, що дозволить підвищити точність прогнозування, забезпечити адаптивність управлінських рішень та підтримати розвиток кліматично нейтральних енергетичних систем на території житлових масивів.

«Канвас» методу формування гіпотез для складного ІТ-проєкту

Ілля Дмитрович Путій, Павло Олександрович Тесленко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто методологічні засади розробки та застосування «канвасу» як інструменту формування технічних гіпотез у складних ІТ-проєктах. Обґрунтовано доцільність адаптації концепції Business Model Canvas Олександра Остервальдера до контексту управління гіпотезами в інженерії програмних систем. Запропоновано нову модифікацію – Hypothesis Canvas 2.0, орієнтовану на процес генерації технічних гіпотез, що дозволяють мінімізувати рівень невизначеності, оцінити життєздатність архітектурних або технологічних рішень і підвищити прогнозованість результатів реалізації складних проєктів. Визначено сутність технічної гіпотези як формалізованого припущення про працездатність або ефективність конкретного рішення, яке підлягає перевірці шляхом експерименту чи моделювання. Розроблений «канвас» структурує процес формування гіпотези за такими блоками: проблемна зона, технічне припущення, критичність, план формування, вхідні ресурси, критерії успіху, очікуваний вихід та наслідки. Встановлено, що така блокова структура формує візуальну модель управління знаннями, у межах якої гіпотези трансформуються з неструктурованих ідей у керовані артефакти з визначеними параметрами та критеріями валідації. Запропоновано алгоритм генерації гіпотез у складних ІТ-проєктах як складник «канвасу», що містить послідовність керованих функцій: від ідентифікації проблемних областей і визначення їхньої критичності до структурування та оцінки здійсненності перевірки. Введення двоетапного механізму фільтрації дозволяє оптимізувати витрати ресурсів, фокусуючись лише на припущеннях, що є критичними для успіху проєкту. Використання Hypothesis Canvas 2.0 забезпечує узгодженість між аналітичними, технічними й управлінськими аспектами, сприяє скороченню циклу прийняття рішень та підвищує зрілість процесів інженерії вимог. Перспективою подальших досліджень є розроблення інтерактивних цифрових версій «канвасу» з їхньою інтеграцією в середовища DevOps і PLM для автоматизації управління життєвим циклом гіпотез.

Інформаційна технологія управління портфелями проєктів у галузі дорожнього будівництва

Олег Михайлович Куліков, Валентин Федорович Ткаченко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Сучасна галузь дорожнього будівництва України перебуває на етапі глибокої цифрової трансформації, обумовленої необхідністю підвищення ефективності управління інфраструктурними проєктами, раціонального використання ресурсів та забезпечення прозорості управлінських рішень. В умовах післявоєнного відновлення країни, коли зростає кількість дорожніх ініціатив і посилюються зовнішні ризики, традиційні методи координації та контролю втрачають ефективність. Це актуалізує потребу у впровадженні цифрово-орієнтованих підходів до управління портфелями проєктів, здатних забезпечити адаптивність, системність і точність прийняття рішень. Аналіз сучасних наукових джерел засвідчив, що питання цифровізації управління інфраструктурними портфелями активно досліджується в контексті інтеграції процесного, проєктного та портфельного підходів, використання гібридних методологій і аналітичних ІТ-рішень. Водночас відсутні комплексні моделі, адаптовані до специфіки дорожнього будівництва та динамічного середовища функціонування галузі. Метою статті є розроблення структури та схеми інформаційної технології управління портфелями проєктів у галузі дорожнього будівництва, що забезпечує інтеграцію процесів планування, реалізації та моніторингу. У роботі представлено результати моделювання та проєктування архітектури системи, описано принципи взаємодії користувача, етапи створення портфеля, сортування проєктів за логістичними стратегіями FIFO, LIFO, FEFO, HIFO та реалізацію гнучкого інтерфейсу управління. Розроблена система поєднує інструменти ERP, GIS, BI і CRM, що сприяє формуванню комплексного середовища цифрового контролю. Створений прототип інформаційної системи підтвердив практичну ефективність запропонованого підходу, забезпечуючи прозорість процедур, інтеграцію даних і можливість масштабування. Результати дослідження свідчать, що впровадження інформаційної технології підвищує ефективність управління дорожньо-будівельними портфелями, знижує ризики й витрати, а також сприяє стратегічній узгодженості державних і регіональних інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури.

Методологічні компоненти побудови архітектури розподіленої системи для проєктного менеджменту

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

У сучасних умовах динамічного розвитку ІТ-індустрії та зростання кількості складних багатокомпонентних проєктів виникає потреба у використанні ефективних інструментів управління проєктами. Метою розробки стало створення програмного продукту, який дозволяє оптимізувати планування, координацію та контроль виконання завдань у рамках проєктної діяльності. У процесі роботи було проаналізовано наявні рішення у сфері проєктного менеджменту, визначено їхні сильні та слабкі сторони, а також сформульовано технічні вимоги до майбутньої системи. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні гібридної мікросервісної архітектури, що поєднує високопродуктивне ядро мовою C++ та гнучкі аналітичні модулі мовою Python, взаємодія між якими реалізована за допомогою протоколу Apache Thrift. Розроблено математичну модель оцінки продуктивності системи, яка враховує комунікаційні затримки при міжпроцесній взаємодії та обчислювальну складність завдань. На основі цих вимог розроблено програму з інтуїтивно зрозумілим інтерфейсом, підтримкою управління завданнями, відстеженням прогресу. Результати дослідження свідчать, що створений програмний продукт забезпечує підвищення ефективності взаємодії між учасниками проєкту, скорочує час на виконання рутинних операцій та мінімізує ризики, пов’язані з неузгодженістю дій команди. Експериментальне тестування продемонструвало приріст швидкодії обробки даних на 30–45% порівняно з монолітними рішеннями, а також стабільність роботи системи за наявності великого обсягу інформації. У підсумку, розроблений програмний продукт може бути рекомендований для використання у малих, середніх та великих проєктах різних галузей, де необхідне ефективне планування та контроль виконання завдань. Його застосування дозволяє підвищити продуктивність команди, зменшити кількість помилок, спричинених людським фактором, та забезпечити прозорість управлінських процесів. Подальший розвиток системи передбачає інтеграцію з хмарними сервісами, розширення аналітичних можливостей та впровадження інструментів штучного інтелекту для прогнозування строків виконання робіт, оптимізації ресурсів, формування звітів, створення гнучкої системи розподілу ролей між користувачами, механізму резервного копіювання та авторизації користувачів.

Моделювання менеджменту проєктів модернізації організування дорожнього руху в територіальних громадах в умовах повоєнної відбудови

Ігор Анатолійович Васильєв, Сергій Дмитрович Бушуєв — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Повномасштабна агресія проти України суттєво погіршила функціонування транспортних систем територіальних громад, загостривши довоєнні проблеми, пов’язані з дорожнім рухом. В умовах високої невизначеності та дефіциту ресурсів, повоєнна відбудова територіальних громад вимагає не лише відновлення інфраструктури, а й підвищення її стійкості та керованості. Це вимагає застосування нових інструментів проєктного менеджменту, таких як інтегрована концептуально-математична модель менеджменту проєктів модернізації організування дорожнього руху (ОДР). У дослідженні запропоновано поєднання концептуальної, математичної та методичної складових, що забезпечує оцінювання сталості проєктних рішень та підтримує прийняття рішень на основі адаптивного циклу «аналіз – планування – реалізація – моніторинг – коригування», орієнтуючись на індекс сталості проєкту S як узагальнюючу характеристику. Розроблено концептуальну модель менеджменту проєктів модернізації ОДР, що базується на чотирьох ключових принципах: сталості, безпечності, адаптивності та технологічності. Побудовано математичну модель, де цільова функція полягає у максимізації інтегрованого індексу сталості S. Цей індекс визначається як зважена сума нормалізованих покращень трьох цільових змінних – середнього часу в дорозі T_r, рівня аварійності A_r та екологічного впливу E_c. Модель була верифікована на прикладі Київської міської територіальної громади. Проведено розрахунки для трьох сценаріїв: оптимістичного, ризик-орієнтованого та песимістичного. Проведений аналіз чутливості ідентифікував ключові «важелі» управління. Верифікація інтегрованої моделі надає інструмент для кількісного обґрунтування та сценарного планування управлінських рішень у проєктах модернізації ОДР в умовах повоєнної відбудови. Ключовим висновком дослідження є виявлення «структурної стабільності» моделі: аналіз часткових похідних довів, що вплив технологічних параметрів (T_e, T_c) на індекс S є стабільним і не залежить від рівня ризиків P. Це математично обґрунтовує, що ризики та технології є незалежними, окремо керованими компонентами. На основі цього сформульовано практичні рекомендації: обґрунтовано доцільність упровадження роздільного менеджменту, що передбачає реалізацію двох паралельних стратегій – антикризової та технологічної. Антикризова стратегія має бути спрямована на мінімізацію інституціональних, фінансових та логістичних ризиків P, які здатні нівелювати будь-які технологічні досягнення. Технологічна стратегія, у свою чергу, має пріоритезувати інвестиції у розширення покриття цифровою інфраструктурою T_c як найбільш ефективний важіль підвищення сталості проєкту.

Метод проактивного оцінювання стійкості будівельних проєктів на основі нейро-нечіткого моделювання

Микола Вікторович Здрілько — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Ефективне управління проєктами сталого розвитку в будівельній галузі ускладнюється через реактивний характер традиційних методів контролю та проблему інтеграції гетерогенних даних, що включають кількісні метрики та якісні експертні оцінки, притаманні критеріям екологічного, соціального та корпоративного управління (англ. Environmental, Social, and Governance, ESG). Для вирішення цієї проблеми в статті запропоновано метод проактивного оцінювання стійкості, реалізація якого передбачає інтеграцію комплексу моделей для функціонування системи раннього попередження. В основі методу лежить адаптивна нейро-нечітка система висновування (англ. Adaptive Neuro-Fuzzy Inference System, ANFIS), обрана завдяки її унікальній здатності моделювати складні нелінійні системи, одночасно обробляючи неоднозначність та невизначеність показників сталого розвитку. Імплементація методу проактивного оцінювання стійкості будівельних проєктів починається із застосування розробленої структурносемантичної моделі даних, яка перетворює різнорідні вхідні дані проєкту на уніфікований вхідний вектор шляхом їх ієрархічної структуризації, нормалізації та фаззифікації. Сформований вектор слугує основою для обчислювального ядра методу – прогнозної нейро-нечіткої моделі, що реалізована на архітектурі ANFIS. Ця модель, навчаючись на історичних даних, автономно генерує базу знань нечітких правил «ЯКЩО-ТО», виявляє нелінійні залежності та прогнозує інтегральний індекс проактивної стійкості (англ. Proactive Sustainability Index, PSI). Кінцеві результати прогнозної моделі інтерпретуються за допомогою діагностичної моделі підтримки рішень, яка візуалізує динаміку PSI та, аналізуючи найбільш активовані нечіткі правила, виконує діагностику першопричин потенційних відхилень, перетворюючи обчислювальні результати на практичні управлінські інструменти. Результатом цього дослідження є те, що запропонований метод, який ґрунтується на інтеграції структурно-семантичної, прогнозної та діагностичної моделей, операціоналізує проактивне управління за допомогою керованої даними системи. Він об’єктивізує оцінку складних факторів стійкості, долаючи розрив між якісними експертними знаннями та кількісними даними. На відміну від існуючих моделей штучного інтелекту типу «чорна скринька», метод забезпечує прозору діагностику завдяки інтерпретованості нечітких правил прогнозної моделі, що підвищує довіру до результатів. Таким чином, розроблений метод надає менеджменту будівельних організацій науково обґрунтований та адаптивний інструментарій для передбачення ризиків, пов’язаних зі сталим розвитком, оптимізації управлінських втручань та покращення загальних результатів проєкту в динамічному середовищі.

Стандарти управління проєктами в проведенні енергоаудиту промислових об’єктів

Інга Борисівна Семко, Дмитро Іванович Бедрій, Олександр Вікторович Семко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто доцільність застосування міжнародних стандартів управління проєктами у процесі проведення енергетичного аудиту промислових об’єктів як ефективного інструменту систематизації, контролю та підвищення результативності енергоефективних заходів. Акцентовано, що застосування стандартів управління проєктами сприятиме переходу від традиційного підходу до енергоаудиту як разової перевірки до комплексного управлінського процесу з визначеними цілями, термінами, ресурсами, стейкхолдерами та критеріями успішності. Проаналізовано відповідність етапів енергоаудиту ключовим сферам управління проєктами згідно зі стандартом PMBOK, зокрема управлінню змістом, ризиками, якістю, комунікаціями, ресурсами та зацікавленими сторонами. Досліджено структуру життєвого циклу енергоаудиту відповідно до принципів PRINCE2, які орієнтовані на гнучкість, відповідальність та контроль результатів. Визначено, що інтеграція проєктно-орієнтованих підходів у практику енергоаудиту дозволить створювати єдину систему управління енергоменеджментом, здатну оперативно реагувати на зміни технологічних, економічних і організаційних умов. Зроблено висновок, що впровадження стандартів управління проєктами у практику енергоаудиту створює підґрунтя для формування нових моделей управління енергоефективністю, яка поєднує технічну точність, організаційну дисципліну, гнучкість планування та стратегічну орієнтацію на сталий розвиток промислового сектору.

Поєднання компетенцій та управління ризиками в інженерних проєктах: структура МІУРЛР управління людськими ресурсами

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Проведено аналіз критичних проблем, пов'язаних із робочою силою в інженерному секторі, включаючи високу плинність кадрів та невідповідність навичок, які перешкоджають ефективному виконанню проєктів. Виділено дві ключові особливості сучасних інженерних компаній: потреба в інтеграції оцінки компетенцій та підходів до управління ризиками для забезпечення стабільності проєктної діяльності. Запропоновано Метод інтегрального управління ризиками людських ресурсів (МІУРЛР) – структуровану систему, яка стратегічно поєднує розвиток компетенцій з оцінкою ризиків. У контексті розробки елементів моделі наведено її ефективність на прикладі компанії Mastergaz, яка спеціалізується на інженерних проєктах. Матричне представлення ефективності засноване на вимірюванні змін у коефіцієнтах плинності кадрів та коефіцієнтах виконання завдань до та після впровадження МІУРЛР. Впровадження моделі продемонструвало 20-відсоткове зниження коефіцієнта плинності кадрів та 30- відсоткове збільшення коефіцієнта виконання завдань, що було пояснено цільовими навчальними програмами та кращим узгодженням навичок співробітників з вимогами проєкту. Входами моделі МІУРЛР є кадрові ризики та рівень компетенцій, а виходами – підвищена стабільність та адаптивність робочої сили, оптимізація людських ресурсів у конкурентному середовищі. Методологічним підґрунтям моделі є підхід, який інтегрує оцінку компетенцій з управлінням ризиками. Зроблено висновок щодо потенційної ефективності запропонованого МІУРЛР як життєздатного шляху для оптимізації людських ресурсів. Сформульовано галузі подальших досліджень у обраному напрямі, серед яких: формалізація процесу інтеграції МІУРЛР у різні типи інженерних проєктів; адаптація моделі до умов високої конкуренції та швидких технологічних змін; розроблення додаткових показників ефективності для вимірювання задоволеності клієнтів та підвищення загальної задоволеності роботою співробітників; впровадження моделі у практичну діяльність інженерно-проєктних організацій. Сформульовано висновки з проведених досліджень.

Моделі гнучкого управління IT-проєктами в умовах високої частоти релізів

Костянтин Віталійович Червяков, Дмитро Сергійович Катаєв — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

У сучасних умовах цифровізації економіки та зростання вимог до швидкості й якості розроблення програмного забезпечення особливої актуальності набуває гнучке управління ІТпроєктами в умовах високої частоти релізів. Динамічні зміни ринкового середовища, ускладнення архітектури програмних систем і постійна трансформація потреб користувачів зумовлюють необхідність переходу від жорстко регламентованих моделей управління до адаптивних і гібридних підходів, які поєднують структурованість планування з гнучкістю реалізації. У статті здійснено комплексний аналіз сучасних моделей і методів гнучкого управління ІТ-проєктами з акцентом на практики безперервної інтеграції та безперервного постачання програмного забезпечення (Continuous Integration / Continuous Delivery, CI/CD). Проаналізовано предиктивні, гібридні та адаптивні підходи до управління проєктами з урахуванням рівня визначеності вимог, складності програмного продукту та інтенсивності змін у зовнішньому середовищі. Доведено, що адаптивні та гібридні моделі управління забезпечують кращу відповідність умовам високої частоти релізів завдяки коротким ітераціям, регулярному зворотному зв’язку та поступовій валідації результатів. Окрему увагу приділено аналізу узгодженості практик CI/CD з міжнародними стандартами управління проєктами та програмної інженерії, зокрема PMBOK і ISO/IEC/IEEE 32675:2022 «DevOps — Building Reliable and Secure Systems». Розкрито роль DevOps-підходів як інтеграційного механізму між процесами розроблення та експлуатації, що дає змогу підвищити керованість, стабільність і передбачуваність життєвого циклу програмного забезпечення. Обґрунтовано, що автоматизація процесів інтеграції, тестування та розгортання сприяє зменшенню операційних ризиків, зниженню впливу людського фактора та забезпечує повторюваність результатів. Проаналізовано умови та особливості впровадження CI/CD у діяльність українських ІТ-компаній з урахуванням рівня їхньої технологічної зрілості, організаційної структури та ресурсних обмежень. Зазначено, що системний підхід до інтеграції гнучких моделей управління та практик CI/CD створює передумови для формування стійких процесів розроблення й постачання ПЗ в умовах високої динаміки цифрового середовища.

Інтегрована система процесного та проєктного управління складними ІТ-проєктами

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто проблему управління складними ІТ-проєктами, що реалізуються у середовищах із високим рівнем процесної зрілості ІТ-компаній. Показано, що традиційний проєктний підхід, орієнтований на досягнення результатів у межах визначеного часу, бюджету та обсягу робіт, у таких умовах є недостатнім без урахування процесної архітектури компанії. Розкрито взаємозв’язок між процесним та проєктним управлінням, що формується завдяки обов’язковій інтеграції корпоративних процедур фінансового контролю, управління безпекою, якістю, кадровими ресурсами та знаннями з динамічними методами управління окремими проєктами. На основі аналізу літературних джерел та практичних прикладів показано, що стандарти ITIL, ISO 21500, ISO/IEC 20000 та ISO/IEC 12207 забезпечують основу для поєднання підходів, сприяючи синхронізації стратегічних, тактичних та операційних рівнів управління. Запропоновано власне визначення складного ІТ-проєкту, складність якого зумовлена необхідністю поєднання процесного та проєктного підходів, що відрізняє його від інших категорій складних проєктів і визначає як інтегрований тип ІТ-проєктів. Представлено концепт інтегрованої системи управління, що складається з функціональних блоків проєктного та процесного менеджменту, об’єднаних інтеграційними механізмами. Концепт описує наскрізну логіку прийняття рішень на стратегічному, тактичному та операційному рівнях на рівні ідеї, забезпечуючи узгодженість архітектурних рішень, кадрових ресурсів, знаннєвих процесів, управління якістю та змінами. Особливу увагу приділено ролі інтеграційних блоків, які виконують функцію трансляції між процесним і проєктним вимірами та мають у перспективі реалізовуватися на основі інтелектуального аналізу даних і систем штучного інтелекту. Зроблено висновок, що інтеграція процесного та проєктного підходів є ключовим чинником успіху складних ІТ-проєктів, який забезпечує їх успішне завершення при достатній стійкості та адаптивності.

Архітектура цифрових платформ підтримки мультипроєктного управління в будівельних компаніях

Мирослав Олександрович Ползіков — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене розробленню архітектури цифрових платформ підтримки мультипроєктного управління в будівельних компаніях. У роботі розглянуто принципи побудови інтегрованої системи, що поєднує ERP, PPM, CRM, BIM та аналітичні модулі Data Analytics у єдиний інформаційний простір. Такий підхід спрямований на підвищення ефективності координації між різними проєктами портфеля, узгодження процесів управління ресурсами, фінансами, ризиками та якістю. Особливу увагу приділено створенню цифрової екосистеми, здатної не лише відображати поточний стан проєктів, а й прогнозувати можливі відхилення та оптимізувати управлінські рішення в режимі реального часу. Запропонована факторно-структурна модель передбачає використання коефіцієнта інформаційно-аналітичної інтеграції, який дозволяє оцінювати ефективність взаємодії між різними цифровими модулями. Удосконалено алгоритмічну схему багатокритеріальної оптимізації, побудовану на методах Парето-фронту, еволюційних алгоритмах NSGA-II та адаптивній системі вагових коефіцієнтів. Це забезпечує можливість балансування між ключовими показниками – витратами, тривалістю, якістю, ризиками та кадровим навантаженням – у межах єдиного управлінського контуру. Розроблена структурноалгоритмічна модель демонструє, як взаємодіють цифрові платформи, аналітичні модулі та організаційні механізми для підтримки стабільного функціонування мультипроєктного середовища. Доведено, що інтеграція цифрових інструментів у межах єдиної архітектури дозволяє підвищити точність планування, скоротити ризики інформаційних розривів і забезпечити прозорість управлінських процесів.

Управління науковим ІТ-проєктом «Розробка інформаційної системи аналізу україномовних корпусів»

Іван Володимирович Козак, Наталія Едуардівна Кунанець — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто комплексне питання управління науковим ІТ-проєктом, орієнтованим на створення інформаційної системи для роботи з україномовними текстовими корпусами різних жанрів і структурних типів. Здійснено системний аналіз актуальних підходів до організації дослідницьких ІТ-проєктів в умовах обмежених ресурсів, змінного середовища, невизначеності технічних пріоритетів, різного рівня залученості стейкхолдерів та високої варіативності функціональних вимог, що формуються на перетині лінгвістичних і технічних задач. Запропоновано модель управління, що поєднує методології SCRUM, Lean і exploratory programming, яка забезпечує баланс між структурованістю, економічністю, гнучкістю, можливістю адаптивного планування та швидким реагуванням на зміни вимог у процесі еволюції наукового задуму. Визначено цільову аудиторію майбутньої системи, що охоплює прикладних лінгвістів, викладачів, студентів, перекладачів, дослідників цифрової гуманітаристики, а також фахівців, які працюють із корпусними методами в освіті, прикладних студіях й галузевих аналітичних задачах. Подано узагальнений соціально-професійний портрет потенційного користувача та описано типові сценарії застосування системи в навчальних, наукових і дослідницьких процесах, зокрема аналіз текстів, формування підкорпусів, розмітку, статистичний опис, підготовку даних для експериментів. Проведено ідентифікацію ключових стейкхолдерів і виконано їхню класифікацію за рівнем впливу, зацікавленості, очікуваної користі та ризиків взаємодії. Обґрунтовано використання фазової моделі розробки програмного забезпечення, що включає концептуалізацію, проєктування, імплементацію, тестування, впровадження та подальший супровід, що дає змогу формалізувати процес і водночас зберегти гнучкість. Результати дослідження можуть слугувати методологічною основою для планування, організації та реалізації наукових ІТ-проєктів у сфері цифрової лінгвістики. Запропонований підхід є релевантним для проєктів, що поєднують наукове дослідження з програмною розробкою, мають високий рівень невизначеності вимог і потребують адаптивних управлінських рішень.

Обґрунтування методології менеджменту проєктів модернізації системи управління організуванням дорожнього руху в територіальних громадах під час повоєнної відбудови

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Одним із завдань повоєнної відбудови територіальних громад України є модернізація організування дорожнього руху (ОДР). Це обумовлено потребою вирішення кола транспортних проблем мирного часу до яких додалися наслідки збройної агресії: зруйнована інфраструктура, зміна логістики, дефіцит ресурсів. Ефективне управління ОДР вимагає застосування сучасних інформаційних технологій, які забезпечують швидке прийняття якісних управлінських рішень в критичних ситуаціях, у тому числі, під час збройної агресії. Це вимагає в рамках модернізації ОДР здійснювати також модернізацію системи управління ОДР, щодо її спроможності застосовувати зазначені технології. Проте сама модернізація ОДР є складним соціально-технічним проєктом з високою невизначеністю та ризиками, вірогідність яких значно зростає в умовах воєнного стану та збройної агресії, що може призвести до зриву термінів та неефективних рішень пов’язаних з упровадженням модернізації ОДР. Тому вкрай важливим представляється обґрунтований вибір методології, яка б системно враховувала специфіку менеджменту проєктів модернізації системи управління ОДР в територіальних громадах в умовах повоєнної відбудови України. Метою статті є аналіз існуючих методологій та обґрунтування вибору такої, що враховує специфіку проєктів модернізації ОДР в умовах відбудови. Аналіз джерел демонструє перехід до гібридних та синкретичних моделей, що поєднують жорсткі та гнучкі підходи. Враховуючи інфраструктурноінформаційний характер проєктів модернізації ОДР, обґрунтовано застосування синкретичного підходу. Пропонується гібридна методологія Waterfall-Scrumban. Вона використовує каскадний Waterfall для етапів з чіткими вимогами (аналіз, проєктування, затвердження), тоді як гнучкий Scrumban (конвергенція Scrum та Kanban) застосовується для ітеративної реалізації, тестування та інтеграції цифрових модулів, що вимагають адаптивності. Таке поєднання структурує інновації, забезпечує адаптацію до безпекових змін та підвищує керованість. Модель також створює багаторівневу систему управління ризиками: Waterfall для стратегічного планування та Scrumban для тактичного моніторингу і реагування. Запропонований підхід дозволяє ефективно поєднувати впровадження фізичної інфраструктури та цифрових інновацій. Ключовою перевагою є можливість відповідного реагування на виклики та загрози воєнного стану і повоєнної відбудови, забезпечуючи ефективність, стійкість та прозорість проєктів.

Адаптивне лідерство як детермінанта сталого розвитку SMART-університету на засадах штучного інтелекту

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Сучасний університет як соціо-економічна система стикається з безпрецедентними викликами, зумовленими глобалізацією, технологічною революцією та вимогами сталого розвитку. Трансформація класичного вищого навчального закладу в SMART-університет, орієнтований на сталість, вимагає принципово нових підходів до управління. У статті досліджується симбіоз концепції адаптивного лідерства та технологій штучного інтелекту (ШІ) як ключовий фактор успіху цієї трансформації. Обґрунтовано, що традиційні ієрархічні моделі управління неефективні в умовах високої невизначеності та динаміки. Запропоновано концептуальну модель, в якій адаптивне лідерство, втілене як на інституційному, так і на розподіленому рівнях, використовує інструменти ШІ для прийняття дано-орієнтованих рішень, антиципативної адаптації та персоналізації всіх аспектів діяльності університету – від освітнього процесу до управління ресурсами. Визначено, що ШІ виступає не заміною лідера, а потужним «підсилювачем» його можливостей, надаючи інструментарій для аналізу складних систем, моделювання сценаріїв і автоматизації рутинних операцій. Доведено, що саме синергія людського адаптивного потенціалу та обчислювальної потужності ШІ формує основу для стійкого, гнучкого та конкурентоздатного SMART-університету майбутнього.

Метод AI-оптимізації функціонального зонування в девелоперських проєктах освітніх середовищ

Микола Ігорович Цай — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Традиційне управління девелоперськими проєктами освітніх середовищ значною мірою спирається на суб’єктивний, базований на досвіді підхід до просторового планування, що призводить до обмеженого дослідження альтернативних рішень та слабкого зв’язку між початковими рішеннями та довгостроковими показниками життєвого циклу. Такий лінійний процес не має методичного інструментарію для навігації складними компромісами між вартістю, функціональністю та майбутньою адаптивністю в умовах високої невизначеності. Для розв’язання цих обмежень у дослідженні розроблено та запропоновано метод AI-оптимізації функціонального зонування в девелоперських проєктах освітніх середовищ. Цей метод базується на структурованій моделі, що інтегрує генетичний алгоритм з моделлю багатокритеріального аналізу (англ. Multi-Criteria Decision Analysis, MCDA) шляхом формалізації вимог стейкхолдерів у набір математично верифікованих і порівнянних сценаріїв проєкту. Ядром розробленого методу є формалізований алгоритмічний процес, що функціонує як генеративна система підтримки прийняття рішень. Процес починається з цифровізації проєктних обмежень, включаючи будівельні норми, бюджетні ліміти та зважений граф суміжності, що представляє топологічні вимоги між функціональними зонами. Потім генеративний рушій ініціалізує популяцію випадкових планувань та ітеративно вдосконалює їх за допомогою генетичних операторів селекції, кросоверу та мутації. Пристосованість кожного кандидата оцінюється за допомогою векторної функції, яка одночасно оптимізує три конфліктні критерії: (1) мінімізацію вартості життєвого циклу (англ. Lifecycle Cost, LCC), що враховує капітальні та операційні витрати; (2) максимізацію функціональної корисності, що вимірюється через ефективність потоків студентів та дотримання суміжності; (3) максимізацію адаптивності, що оцінюється за модульністю та потенціалом для майбутнього розширення. Результатом роботи методу є не єдине рішення, а множина Парето, що представляє набір недомінованих рішень для управлінського аналізу. Запропонований метод AI-оптимізації функціонального зонування знаменує парадигмальний зсув від конвенційного, реактивного управління проєктами до проактивного, предиктивного підходу. Передбачається, що він підвищить ефективність прийняття управлінських рішень на передінвестиційній фазі девелоперського проєкту та надасть менеджерам надійну, доказову основу для вибору оптимальної конфігурації. Практична значущість методу полягає в тому, що генерація множини Парето дає змогу стейкхолдерам приймати обґрунтовані та захищені компромісні рішення між фінансовими, педагогічними та стратегічними цілями. Це підвищує цифрову стійкість проєкту, мінімізує ризики розповзання змісту та функціонального старіння, та в кінцевому підсумку гарантує, що капітальні інвестиції створюють стійкий, ефективний та адаптивний освітній актив.

Моделі та методи адаптивного тестування як інструмент інформатизації системи контролю знань у закладах вищої освіти

Сергій Володимирович Вронський, Юрій Васильович Андрашко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене огляду сучасних моделей та методів, що використовуються для аналізу ефективності тестової форми контролю знань. Наведено опис теоретичних підходів до оцінювання результатів здійснюваного тестування. Розглянуто математичні моделі сучасної теорії тестування, що описують взаємозв’язок між навичками здобувачів та їх практичним відображенням при виконанні тестових завдань. Наведено опис загальних принципів адаптивного тестування з використанням дихотомічних та політомічних завдань для контролю знань та вмінь здобувачів, набутих у процесі навчання. Проаналізовано тестовий підхід до оцінки рівня знань, оскільки його застосування передбачає об’єктивне оцінювання знань і врахування різноманітних аспектів навчальної діяльності: уміння впізнавати і розуміти матеріал, класифікувати явища й процеси, визначати послідовність логічних операцій, систематизувати і синтезувати ситуації і процеси, в подальшому – проводити самостійні дослідження та застосовувати отримані знання на практиці. У статті досліджено специфіку застосування різноманітних підходів, що описують теоретичну основу функціонування сучасної теорії тестування: однопараметричних моделей Раша та Фергюсона, двопараметричної та трипараметричної моделей Бірнбаума. У науковому дослідженні наведено огляд алгоритму роботи та специфіку використання засобів адаптивного тестування, що використовується для визначення загального рівня знань з певних навчальних дисциплін; розглянуто математичний апарат, що застосовується безпосередньо для формування блоків завдань відповідного рівня складності та для інтерпретації результатів перевірки знань здобувачів різного рівня підготовки. Особливу увагу приділено автоматичному підбору завдань необхідного рівня складності, що безпосередньо базується на результатах тестування в режимі реального часу. Такий алгоритм дозволяє виявити рівень знань тестованого з конкретної дисципліни, водночас оцінюючи його психометричні характеристики: рівень зосередженості, вміння протистояти стресовим ситуаціям, швидкість перемикання між завданнями різного типу та рівня складності. Також важливим є попередній розподіл завдань за блоками відповідно до типу сформульованої умови виконання завдання та кількості логічних кроків, що необхідно здійснити для правильного розв’язання завдання. Отриманий в результаті повного проходження тестування профіль рівня знань тестованого дозволяє виявити не тільки прогалини в знаннях з певного предмету, а й оцінити рівень психомоторної адаптації до процесу тестування в процесі виконання завдань.

Досвід впровадження SCAD Office при підготовці фахівців у галузі промислового і цивільного будівництва

Анатолій Вікторович Перельмутер, Віталіна Віталіївна Юрченко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Багаторічний досвід НВП «СКАД Софт» у супроводі обчислювального комплексу SCAD Office засвідчує, що існує серйозна невідповідність між рівнем розвитку сучасних скінченноелементних розрахункових комплексів, які застосовуються при розрахунках будівельних конструкцій, і рівнем професійної підготовки інженерів-користувачів. Метою публікації є аналіз змістовного наповнення існуючих освітніх програм та навчальних планів для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти у галузі промислового і цивільного будівництва та обґрунтування необхідності їх удосконалення у світлі активного запровадження у навчальний процес інформаційних технологій розрахунку та проектування будівель і споруд. У статті розроблені пропозиції щодо удосконалення освітніх програм для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, які навчаються за освітньою програмою «Промислове і цивільне будівництво». Серед шляхів удосконалення запропоновано розширити традиційні розділи будівельної механіки методом переміщень у матричній формі, що на сучасному етапі є основним інструментом розрахункового аналізу несучих конструкцій будівель і споруд. Навчання використанню методу скінченних елементів для розрахунку будівельних конструкцій повинно базуватися не на знаннях інтерфейсу того чи іншого обчислювального комплексу, а на розумінні фізичної сутності окремих скінченних елементів та граничних умов (моделей зовнішніх в’язей та навантажень). Окрім цього, запропоновано підсилити фундаментальну підготовку здобувачів шляхом залучення до переліку обов’язкових освітніх компонент додаткових розділів теоретичної механіки, теорії пружності та пластичності, що обумовлене значним зростанням на сучасному етапі рівня складності задач, які виникають при розрахунку будівельних конструкцій (дія вибухової хвилі, прогресуюче обвалення від удару з повітря тощо). Зрештою, обґрунтована доцільність залучення до навчального процесу розрахункових програмних комплексів лише на останніх роках навчання здобувачів після засвоєння ними фундаментальних дисциплін, що запобігатиме формальному використанню здобувачами програмних комплексів за відсутності об’єктивної критичної оцінки результатів. Наукова цінність дослідження полягає в аналізі освітньої програми «Промислове і цивільне будівництво» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та розробці конкретних практичних рекомендацій щодо її удосконалення у світлі активного впровадження в навчальний процес інформаційних технологій розрахунку та проектування будівель і споруд. Це дозволить створити інноваційну освітню програму, яка відповідатиме сучасним вимогам суспільства та враховуватиме нові виклики, пов’язані з його цифровізацією.

Метод створення графів на основі BIM-моделей для предиктивного моніторингу будівель

Ольга Леонідівна Соловей, Тетяна Андріївна Гончаренко — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Розроблено та верифіковано методологію автоматизованого перетворення BIM-моделей у фізично обґрунтовані графові представлення, придатні для подальшого застосування в задачах прогнозування довговічності будівель. Вирішено такі завдання: розробка методу перетворення BIM-даних у графову структуру, де вершини представляють фізичні елементи, а ребра – їхні конструктивні та просторові взаємозв’язки; створення системи критеріїв для оцінки коректності роботи методу, що включає кількісну та якісну перевірку; експериментальна апробація розробленого методу на наборі еталонних BIM-моделей різного масштабу для підтвердження його надійності та точності. Розроблено метод BuildIFCGraph, який поєднує спеціалізований геометричний аналіз типових конструктивних вузлів, загальний аналіз перетинів елементів та обробку семантичної інформації з IFC-схеми. Верифікацію методу проведено на трьох еталонних моделях із бібліотеки KIT: «AC20-FZK-Haus» (40 вершин), «AC20- Institute-Var-2» (448 вершин) та «AC20-Smiley-West-10-Bldg» (831 вершина). Кількісна оцінка показала повну відповідність за критеріями ідентифікації вершин та конструктивних ребер для всіх моделей. Якісна візуальна перевірка на прикладі моделі «AC20-FZK-Haus» підтвердила, що метод коректно розрізняє несучі взаємодії та зв'язки просторової суміжності. Розроблений метод є інструментарієм для автоматизованого створення графів, які слугують основою для побудови графових нейронних мереж (GNN), здатних прогнозувати поширення деградаційних процесів. Це відкриває перспективи для впровадження систем проактивного управління безпекою та життєвим циклом будівельних активів. Напрями подальших досліджень включають розробку математичних моделей для визначення фізичного стану елементів залежно від часу та умов експлуатації, а також створення архітектури GNN для предиктивного аналізу.

Огляд теорії і методів моделювання пружнопластичних основ з врахуванням їх реологічних властивостей

Герман Анатолійович Затилюк, Богдан Ярославович Бартків — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Проведено систематичний огляд сучасних теоретичних підходів і чисельних методів моделювання взаємодії споруд з пружнопластичними ґрунтовими основами з урахуванням їх реологічних властивостей. Відстежено еволюцію наукових уявлень від класичних спрощених моделей (модель постелі Вінклера, лінійно-пружний півпростір) до сучасних узагальнених в'язкопружнопластичних формулювань. Проаналізовано основні класи реологічних моделей ґрунту (консолідація, лінійна та нелінійна повзучість, об'єднані в'язкопластичні теорії) та сфери їх застосування, а також здійснено систематизацію методів чисельного моделювання основ із особливою увагою до методу скінченних елементів та його модифікацій. Наведено порівняльний аналіз десяти найпоширеніших реологічних моделей, що використовуються в сучасній геомеханіці, з оцінкою їхніх можливостей і обмежень. Огляд виявив, що точний прогноз напруженодеформованого стану «споруда–основа» неможливий без врахування реологічних явищ (повзучості, консолідації), особливо для навантажених або слабких ґрунтів. Показано, що поступове ускладнення моделей – від пружних до в'язкопластичних – підвищує відповідність розрахунків реальній поведінці основ, проте супроводжується зростанням кількості параметрів і складністю їх експериментального визначення. Встановлено, що існуючі «уніфіковані» моделі потребують трудомісткої калібровки, яка обмежує їх практичне застосування. Серед актуальних проблем – недостатня адаптованість моделей для нестандартних ґрунтів (органічних, насипних, мерзлих), необхідність врахування анізотропії та циклічних впливів, підвищення точності довготривалих прогнозів. Перспективними напрямами вдосконалення є розробка мультимасштабних підходів, що поєднують мікро- і макромеханіку ґрунту, та інтеграція методів машинного навчання для автоматизації підбору параметрів моделей. Впровадження таких рішень підвищить надійність розрахунків і економічну ефективність проєктування у складних геотехнічних умовах.

Аналітичні та діагностичні блоки контролю в цифровому середовищі оцінки структурної надійності

Олександр Борисович Тисленко, Сергій Вадимович Биков — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Аналітичні та діагностичні блоки контролю становлять основу сучасних цифрових систем оцінки структурної надійності, де інтегруються процеси збору, обробки та інтерпретації даних у режимі реального часу. Цифрове середовище контролю формує багаторівневу архітектуру, у якій поєднуються сенсорні технології, аналітичні алгоритми, методи машинного навчання та когнітивні моделі прогнозування. Його ключове завдання полягає у створенні інтегрованої системи моніторингу, здатної забезпечувати оперативну діагностику конструкцій і визначення тенденцій їх деградації на основі аналізу великого обсягу даних. Функціонування аналітичних блоків базується на принципі когерентного обміну інформацією між сенсорними вузлами, аналітичними модулями та управлінськими підсистемами. Кожен рівень цифрової системи виконує власну функцію: сенсорний – фіксує параметри навантажень і деформацій; аналітичний – здійснює математичну обробку та виявлення відхилень; діагностичний – визначає причини дефектів; прогностичний – моделює подальшу поведінку конструкцій. У контексті цифрової трансформації галузі особливого значення набуває застосування структурних цифрових двійників, які поєднують реальні сенсорні дані з віртуальними аналітичними моделями. Такий підхід забезпечує безперервне оновлення даних про технічний стан об’єкта та створює основу для превентивного управління ризиками. Інтеграція тригераційних алгоритмів дозволяє системі автоматично реагувати на критичні зміни, що підвищує точність і швидкість ухвалення управлінських рішень. Аналітична ефективність системи визначається якістю обробки інформації, достовірністю діагностики та здатністю до самонавчання. Розвиток цифрових технологій створює передумови для формування нової парадигми технічного моніторингу, у якій контроль структурної надійності базується не лише на фіксації параметрів, а на їх глибокому когнітивно-аналітичному осмисленні. У цьому контексті аналітичні та діагностичні блоки виступають ядром цифрової інженерної інфраструктури, що поєднує технології штучного інтелекту, цифрових двійників і системної діагностики для досягнення максимальної точності оцінки структурної стійкості та безпеки будівельних об’єктів.

Вплив поздовжньої стискальної сили на критичні швидкості обертання стержнів

Петро Петрович Лізунов, Валентин Олегович Недін — чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Наведено результати чисельного дослідження впливу дії поздовжньої сили, що стискає, на динамічну поведінку пружних стержнів при обертанні з урахуванням гіроскопічних моментів, а саме на зміну величин критичних швидкостей при зміні величини поздовжньої сили. Експлуатація обладнання, робочі органи яких можна представити у вигляді просторового пружного стержня, що обертаються і знаходяться під дією поздовжніх сил, здійснюється в різних швидкісних режимах. Пружний стержень при обертанні може здійснювати власні та вимушені коливання. Частоти власних коливань стержня залежать від швидкості його обертання. Така поведінка обумовлюється прецесійним рухом. Через це коливальний рух стержня розглядається у просторі з урахуванням гіроскопічних та інших інерційних навантажень. Критичні швидкості обертання при прецесійному русі залежать від напрямку прецесії і при прямій та зворотній прецесії мають відповідно різні значення для певного тону коливань. Окрім цього, на значення критичних швидкостей впливає дія поздовжніх сил. В якості результату показані залежності значень критичних швидкостей обертань при прямій та зворотній прецесії від величини поздовжньої сили, що стискає, для стержнів різної довжини. Результати отримані за допомогою розробленого програмного забезпечення для дослідження динаміки пружних стержнів, що обертаються. Здійснено аналіз отриманих результатів та зроблено висновок про можливість експлуатації обладнання у певних діапазонах швидкостей. Відмічено, що збільшення величини сили, що стискає, призводить до зменшення значень критичних швидкостей як для прямої так і для зворотної прецесії. Збільшення числа напівхвиль призводить до збільшення розбіжності між значеннями критичних швидкостей прямої та зворотної прецесії. Окрім того, на значення критичних швидкостей обертань і їх чутливість до поздовжньої сили суттєво впливає довжина стержня.

Архітектурні шаблони із вбудованою методологією розробки ERP-рішень

чт, 25 гру 2025 00:00:00 +0200

Вибір сервіс-орієнтованої архітектури (SOA) для сучасних програмних систем забезпечує суттєві переваги у якості, надійності та сталості ПЗ. Ключовими перевагами є спрощене обслуговування, висока відмовостійкість, прискорення розробки та адаптивність до змін бізнес-вимог. Декомпозиція додатка на незалежні сервіси з чіткими інтерфейсами дозволяє ефективно масштабувати компоненти та мінімізувати операційні ризики. Разом з тим, впровадження SOA супроводжується складністю координації розподілених сервісів, затримками в комунікаціях та потребою у надійних механізмах узгодженості даних. Без належної архітектурної підтримки такі системи стають складними для керування та налагодження. Метою роботи є дослідження специфіки механізмів генерації та обробки подій, що забезпечують асинхронну взаємодію сервісів і контрольовану реакцію на зміни стану системи. Застосування перевірених подієво-орієнтованих патернів дозволяє проєктувати системи, стійкі до високих навантажень. Моделі взаємодії на основі подій зменшують зв'язність сервісів, сприяючи їх незалежному розвитку та масштабованості без радикальних змін структури. Асинхронні SOA-рішення також створюють умови для інкрементального розширення функціоналу без зупинки існуючих процесів, що критично для довгострокових проєктів. Використання брокерів повідомлень і стандартизованих протоколів гарантує надійність та прозорість взаємодій. Результати аналізу підтверджують, що поєднання принципів SOA з асинхронними механізмами є надійним фундаментом для створення адаптивного та якісного ПЗ у динамічному технологічному середовищі.