ВІДХОДИ ВИДОБУТКУ НЕРУДНИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН: СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАЯВНІ СПОСОБИ ЗМЕНШЕННЯ ЇХ НАКОПИЧЕННЯ

Анотація

У процесі видобутку та переробки корисних копалин завжди утворюються відходи, а отже, може накопичуватися вторинна продукція. На відходи гірничо-переробної галузі припадає найбільша кількість відходів серед всіх відомих галузей господарської діяльності людини. Найбільш раціональна сфера застосування побічних продуктів гірничодобувних підприємств – це промисловість нерудних будівельних матеріалів. Здебільшого це пов’язано з їхньою відносною екологічною безпечністю. Техногенні родовища, по мірі вдосконалення технології збагачення і відповідного устаткування, вже мають і можуть у найближчому майбутньому набути ще більшого промислового значення. Враховуючи при цьому їхній негативний вплив на екологічне довкілля регіонів, їх розташування та нестачу вільних територій і коштів для будівництва нових відвалів та хвостосховищ, можна стверджувати, що вирішення питань щодо розробки техногенних родовищ набуває особливої актуальності. Отже, однією із можливих галузей їх використання є екотехнології. Екологічна інженерія дає змогу впроваджувати біологічні, хімічні методи та системи, що існують у природі для дослідження й проєктування інженерних систем, сучасних підходів та технологій. Інженерна екологія – комплексна наукова дисципліна, що вивчає взаємодію промислового виробництва з навколишнім природним середовищем і забезпечує створення і раціональне функціонування природно-промислових систем різного рангу. Суміжним поняттям є «техноекологія» – наука, що вивчає техногенні фактори забруднення довкілля, взаємодію техносфери з ресурсами довкілля, зокрема і їхнє вилучення. Різниця полягає в тому, що техноекологія вивчає взаємодію техносфери із навколишнім середовищем, а інженерна екологія – засоби та пристрої для зменшення техногенного навантаження на довкілля. Головним прикладним завданнями інженерної екології є розроблення ефективних очисних технологій, безвідходних, маловідходних і екологічно чистих технологій, засобів утилізації відходів, комплексне використання вторинної сировини; головне комплексне завдання – екологізація технологій виробництва та природокористування.