Організаційна модель управління етапами реалізації програм інфраструктурних проєктів

Анотація

Криза COVID-19 та війна РФ в Україні завдали нищівного удару по світовій економіці. При цьому морські компанії постраждали найсерйознішим чином. Розвиток інфраструктури водного транспорту є необхідним чинником підвищення конкурентоспроможності портів та ефективності морських і річкових перевезень. Крім того, розвиток технологій і діяльність міжнародних організацій (наприклад ІМО) обумовлює більш високі вимоги до забезпечення безпеки судноплавства, що також відбивається на вимогах до інфраструктури. І оскільки транспортна сфера завжди пов’язується із загальним розвитком продуктивних сил, то вона розглядається як одна з найважливіших складових інфраструктури економіки в цілому. Інфраструктура водного транспорту піддана не тільки «моральному» старінню, а й природному «зносу», причому більшою мірою, ніж у інших видів транспорту. Це пояснюється «агресивністю» водного середовища і природними процесами (наприклад, замулюванням дна, корозією). Розвиток інфраструктури повинен здійснюватися за допомогою послідовності проєктів і / або програм розвитку, спрямованих на кожному етапі на досягнення певного рівня характеристик інфраструктури. Отже, розвиток інфраструктури має являти собою «слідування» необхідному рівню її стану, виходячи з інтересів держави на різних рівнях і в різних аспектах. Слід зазначити, що морські, річкові перевезення здійснюються в рамках доставки з використанням, як мінімум, двох видів транспорту. Тобто морське, річкове перевезення передбачає доставку вантажу до / з порту, наприклад, інтермодальним: повітряним, залізничним або автомобільним транспортом. Проаналізовано співвідношення життєвих циклів об'єктів інфраструктури та відповідних інфраструктурних проєктів. Виконано аналіз сучасної теоретичної бази управління інфраструктурними проєктами, виокремлено проблему обґрунтування параметрів продуктів інфраструктурних проєктів.