Екоінновації: основні поняття та доцільність розвитку в Україні

Анотація

Становлення та розвиток ефективних сучасних технологій, загрози суспільно-політичного характеру, загострення взаємовідносин суспільства з природою формують принципово нові виклики щодо стану навколишнього середовища та інтенсивності негативних впливів. Одним з основних чинників теорії сталого розвитку є екологічні інновації (екоінновації), які забезпечують подвійну вигоду для економіки: економічне зростання і зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Екоінновації сприяють розвитку більш проекологічної економіки та поширення так званих "чистих технологій". Практична реалізація екоіновації можлива лише за умови, якщо вона є елементом певної системи. Такою системою може бути екологічна інженерія. Екологічна інженерія є відносно новою дисципліною, яка активно розвивається і спрямована на інтеграцію екологічних принципів у плануванні, проєктуванні та будівництві як наземної, так і водної інфраструктури. Екологічна інженерія дає змогу впроваджувати біологічні та хімічні методи та системи, що існують у природі для дослідження й проєктування сучасних інженерних систем. Одним із варіантів впровадження екоінновацій може бути використання відходів гірництва в технологіях санації та охорони навколишнього середовища. Гірничодобувна галузь продукує найбільшу кількість відходів неорганічного походження, серед всіх існуючих галузей господарювання людини. Використання відходів гірництва, як приклад екоінновації у санації та охороні навколишнього середовища, є перспективним напрямом розвитку та експериментальних досліджень. Запропоновано перелік економічних та управлінських незалежних факторів (предикторів), які є індикаторами та умовою реалізації багатоциклічного девелопменту на принципах сталого розвитку. Визначено потенціал механізмів циркулярної економіки стосовно реалізації інвестиційних проєктів з використанням рециклінгу. Проаналізовано фактори, які заважають розповсюдженню кращих практик сталого розвитку в діяльність українських підприємств. До факторів (обмеження) належать: відсутність державних стимулів, необізнаність сфери про методики екоінновацій, стара концепція поводження з відходами, відсутність інфраструктури та технологій екоінжинірингу.