Універсальний механізм розвитку процесів самоупорядкування в системах тотожних частинок

Анотація

Виходячи з гіпотези про існування хвильової далекодії та її ролі в розвитку процесів самоупорядкування, висловлену нами в попередніх роботах, проведено методологічний аналіз застосовності хвильових уявлень у системах тотожних частинок. Основну увагу в аналізі приділено питанням практичного застосування хвиль де Бройля в системах частинок, що взаємодіють. З цією метою переглянута теорія Бора атома водню та відкориговані невідповідності в ній, які протирічать сучасним уявленням. Зроблено два висновки: хвильові представлення частинок мають матеріальний характер; довжину хвиль де Бройля слід визначати через відносний імпульс взаємодіючих частинок. На основі матеріальності хвильових представлень визначено особливості довгохвильової взаємодії частинок. Підкреслено, що в багатьох проявах така взаємодія носить резонансний характер. Ця взаємодія і є фундаментом для універсального механізму розвитку процесів самоупорядкування в системах тотожних частинок. Представлено алгоритм виникнення та функціонування універсального механізму. Умовою виникнення завжди є будь-яке виведення системи зі стану ізотропного хаосу і формування стартової підгрупи частинок з однаковими за величиною та напрямом імпульсами. Найпоширенішою причиною, що призводить до виконання умови, є моноенергетизація спектру частинок системи. Збудником механізму виступають прямі зіткнення частинок, при яких ймовірність довгохвильових представлень найвища. Розвиток механізму обмежений лише виконанням перколяційної умови – подоланням порогу протікання. Кінцевою стадією механізму є формування надтекучої компоненти – своєрідної макрочастинки, яка не взаємодіє зі стінками та іншими молекулами. Характерною хвильовою ознакою такої макрочастинки є її когерентність. Проаналізовано кілька фінальних стадій розвитку процесів самоупорядкування для типових особливих явищ в системах тотожних частинок.