Універсальний механізм розвитку процесів самоупорядкування в системах тотожних частинок

Автор(и)

  • Василь Клапченко Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-4093-5500
  • Ірина Кузнецова Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0003-1800-1733
  • Григорій Краснянський Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-2421-1270

DOI:

https://doi.org/10.32347/2412-9933.2023.54.122-131

Ключові слова:

довжина хвиль де Бройля, довгохвильова далекодія, моноенергетизація спектру, поріг протікання, когерентність

Анотація

Виходячи з гіпотези про існування хвильової далекодії та її ролі в розвитку процесів самоупорядкування, висловлену нами в попередніх роботах, проведено методологічний аналіз застосовності хвильових уявлень у системах тотожних частинок. Основну увагу в аналізі приділено питанням практичного застосування хвиль де Бройля в системах частинок, що взаємодіють. З цією метою переглянута теорія Бора атома водню та відкориговані невідповідності в ній, які протирічать сучасним уявленням. Зроблено два висновки: хвильові представлення частинок мають матеріальний характер; довжину хвиль де Бройля слід визначати через відносний імпульс взаємодіючих частинок. На основі матеріальності хвильових представлень визначено особливості довгохвильової взаємодії частинок. Підкреслено, що в багатьох проявах така взаємодія носить резонансний характер. Ця взаємодія і є фундаментом для універсального механізму розвитку процесів самоупорядкування в системах тотожних частинок. Представлено алгоритм виникнення та функціонування універсального механізму. Умовою виникнення завжди є будь-яке виведення системи зі стану ізотропного хаосу і формування стартової підгрупи частинок з однаковими за величиною та напрямом імпульсами. Найпоширенішою причиною, що призводить до виконання умови, є моноенергетизація спектру частинок системи. Збудником механізму виступають прямі зіткнення частинок, при яких ймовірність довгохвильових представлень найвища. Розвиток механізму обмежений лише виконанням перколяційної умови – подоланням порогу протікання. Кінцевою стадією механізму є формування надтекучої компоненти – своєрідної макрочастинки, яка не взаємодіє зі стінками та іншими молекулами. Характерною хвильовою ознакою такої макрочастинки є її когерентність. Проаналізовано кілька фінальних стадій розвитку процесів самоупорядкування для типових особливих явищ в системах тотожних частинок.

Біографії авторів

Василь Клапченко , Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ

Кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри фізики

Ірина Кузнецова, Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ

Асистент кафедри фізики

Григорій Краснянський, Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ

Кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри фізики

Посилання

Klapchenko, Vasily, Krasnianskyi, Grygorii, Kuznetsova, Irina & Zakrevska, Anastasia. (2020). Fractal Model of Development of Complex Processes in Molecular Systems. Management of Development of Complex Systems, 44, 175–181.

Klapchenko, Vasily, Krasnianskyi, Grygorii, Kuznetsova, Irina & Hats, Kateryna. (2022). Fractal Modeling of Stochastic Processes and Development of Statistical Representations. Management of Development of Complex Systems, 49, 132–140.

Klapchenko, Vasily, Kuznetsova, Irina & Krasnianskyi, Grygorii. (2023). Fragmented physical statistics and self-ordering processes in complex systems. Management of Development of Complex Systems, 53, 80–90, dx.doi.org10.32347/2412-9933.2023.53.80-90.

De Broglie, L. (1963). Revolution in physics (new physics and quanta). Moscow: Gostekhizdat, 231.

Janossy, L. (1955). Physical aspects of the wave-particle problem. In: Issues of Causality in Quantum Mechanics. Moscow: Izdatinlit, р. 289-302.

Bohr, N. (1961). Atomic physics and human knowledge. Moscow: Izdatinlit, 151.

Bohm, D. (1959). Causality and randomness in modern physics. Moscow: Izdatinlit, 248.

Bunge, M. (1975). Philosophy of Physics. Moscow: Progress, 347.

Heisenberg, V. (1953). Philosophical problems of atomic physics. Moscow: Izdatinlit, 153.

Einstein, A. & Infeld, L. (1956). The evolution of physics. Development of ideas from initial concepts to the theory of relativity and quanta. Moscow: Gostekhizdat, 279.

Landau, L. D. & Lifshits, E. M. (1989). Quantum mechanics. Nonrelativistic theory. Moscow: Nauka, 768.

Davisson, C. J. (1928). The Diffraction of Electrons by a Crystal of Nickel. Bell System Tech. J., 7(1), 90-105.

Sitenko, O. G. (1993). Theory of scattering. Kyiv: Lybid, 332.

Klapchenko, V. I. (2019). Relativity and gravity. Kyiv: KNUBA, 136.

Kirpatrick, S. (1977). Percolation and conductivity. In: Theory and properties of disordered materials. Ed. V. L. Bonch-Bruevich. Moscow: Mir, 249 – 292.

Landau, L. D. & Lifshits, E. M. (1964). Statistical Physics. Moscow: Nauka, 568.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-06-02

Як цитувати

Клапченко , В. ., Кузнецова, І. ., & Краснянський, Г. . (2023). Універсальний механізм розвитку процесів самоупорядкування в системах тотожних частинок. Управління розвитком складних систем, (54), 122–131. https://doi.org/10.32347/2412-9933.2023.54.122-131

Номер

Розділ

ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ