Підвищення компетентності проєктно-орієнтованих ІТ-організацій на основі використання віртуальних команд

Анотація

Унікальний характер проєктів, специфічні характеристики організаційних структур, склад проєктних команд та інші фактори можуть створити проблеми в управлінні комунікаціями. ІТ-організації, що працюють з використанням у своїй діяльності віртуальних команд, стикаються зі специфічними проблемами в управлінні комунікаціями та пов’язаними з ними процесами передавання інформації, даних та знань. Під час роботи людей в команді у віртуальному середовищі слід використовувати певні методи, які можуть забезпечити ефективність управління комунікаціями в проєктах. У статті проведено аналіз типів віртуальних команд, їх переваг та недоліків під час проєктного управління та використання моделі FIRO-B для виявлення лідерів команд і управління ними. Запропоновано метод визначення лідера віртуальної команди, використовуючи зазначену модель, що допомагає зрозуміти потреби і поведінку членів команди, забезпечуючи кращу згуртованість команди й ефективність лідера. Запропоновано концептуальну модель інформаційного середовища комунікацій таких команд і модель управління віртуальною командою з позицій її розвитку та вдосконалення компетентності. Проведено аналіз стандартів COBIT та ITIL щодо забезпечення структури управління корпоративних інформаційних технологій разом з погодженням проєктних процесів з бізнес-цілями та завданнями. Досліджено методи управління ІТ-послугами, що відповідають потребам бізнесу. Визначено, що використання моделі FIRO-B у поєднанні із зазначеними фреймворками забезпечить проєктно-орієнтовані ІТ-організації методами визначення і розвитку компетентності як на організаційному, так і на командному рівнях, що враховує емоційний стан людини та її здатність поширювати емоції на інших учасників команди. Емоційний вплив кількісно визначається за допомогою «коефіцієнта віртуальності», який вимірює вплив віртуальних членів команди один на одного.