Аналіз впливу біологічних факторів на проєктну команду
DOI:
https://doi.org/10.32347/2412-9933.2024.59.34-44Ключові слова:
самоорганізація, проєктні команди, циркадні ритми, синергетичні системи, хронотипиАнотація
У сучасному світі ефективність саме проєктних команд стає ключовим фактором успіху в багатьох галузях, від високотехнологічних до господарських. Але неможливо не зауважити яку важливу роль відіграє самоорганізація у цій системі успішності. Поняття самоорганізації, як частина багатьох компонентів розвитку і становлення суспільства, зароджує питання перенесення досвіду самооуправління з біологічного світу до світу людської практики. Значну увагу досі приділялося психологічним та організаційним аспектам управління командами, але розуміння біологічних чинників, які впливають на роботу команд, залишається обмеженим. Наукові дослідження все частіше вказують на те, що біологічні аспекти, такі як генетичні особливості, фізіологічні ритми та біохімічні процеси в організмі, можуть істотно впливати на продуктивність і синергію в команді. Це відкриває нові перспективи для оптимізації управління проєктними командами. Проте залишається велика потреба у більш глибокому і систематичному вивченні того, як саме ці біологічні фактори взаємодіють з динамікою проєктної команди та які методи можна застосувати для вдосконалення управління проєктами з урахуванням цих впливів. Враховуючи аналогії зі синергією в природі, ми прагнемо зрозуміти, як біологічні чинники можуть сприяти або перешкоджати ефективній командній роботі, як ці знання можуть бути застосовані для покращення управління проєктами. Це дослідження базується на глибокому аналізі літератури й емпіричних даних, отриманих через ретельне дослідження та інтерпретацію. Результати цього дослідження очікуються з новими перспективами щодо впливу біологічних чинників на самоорганізацію проєктних команд. Також вони мають надати практичні рекомендації для керівників проєктів, які покликані підвищити ефективність та згуртованість команд.
Посилання
Volk, S., Lowe, K. B. & Barnes, C. M. (2023). Circadian leadership: A review and integration of chronobiology and leadership. Journal of Organizational Behavior, 44(2), 180–201.
Kelemen, T. K., Matthews, S. H. et Breevaart, K. (2020). Leading day-to-day: A review of the daily causes and consequences of leadership behaviors. The Leadership Quarterly, 31. doi: 10.1016/j.leaqua.2019.1013.
Kelemen, T. K., Matthews, S. H. & Breevaart, K. (2019). Leading day-to-day: A review of the daily causes and consequences of leadership behaviors. The Leadership Quarterly, 31, 101344.
Weigelt, O, Siestrup, K, Prem, R. (2021). Continuity in transition: Combining recovery and day-of-weekperspectives to understand changes in employee energyacross the 7-day week. J Organ Behav., 42, 567–586.
Podsakoff, N. P., Spoelma, T. M., Chawla, N. & Gabriel, A. S. (2019). What predicts within-person variance in applied psychology constructs? An empirical examination. Journal of Applied Psychology, 104(6), 727–754.
Roenneberg, T., Wirz-Justice, A. & Merrow, M. (20032022). Life between Clocks: Daily Temporal Patterns of Human Chronotypes. Journal of Biological Rhythms, 18, 80-90. Open Journal of Social Sciences, Vol.10 No.5, May 25, 2022.
Ebeling, W., Feistel, R (1994). Chaos und Kosmos: Prinzipien der Evolution. Heidelberg; B.; Oxford: Springer Spektrum.
Kachan, E. P. et all. (2008). Labour economics and social and labour relations: a textbook. K.: Znannya, 407.
Sidorov, O. A., Alyoshina, T. V., Fisunenko ,N. O., Sidorova, E. O. (2023). Management and administration: a textbook. Dnipro: Art-Press, 352.
Guarana, Barnes & Crawley, Ryu. (2021). A chronotype circadian model of charismatic leadership expressions and perceptions. The Leadership Quarterly, 32(8):101509
Naugolnik, L. B. (2015). Psychology of stress: a textbook. Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 324.
Ranabir, Salam & Reetu, K. (2011). Stress and hormones. Indian J Endocrinol Metab, 15(1), 18–22.
Jia, Yong, et all. (2019). Increased Serum Levels of Cortisol and Inflammatory Cytokines in People With Depression. The Journal of Nervous and Mental Disease, 207(4), 271-276.
Haken, G. (1985). Synergetics. Hierarchies of instabilities in self-organizing systems and devices. M.: Mir, 424.
Koreyba, A. Z., Teslenko, P. O. (2023). Comparative analysis of self-organising processes in biology and project management. Bulletin of the National Technical University "KhPI". Ser. : Strategic management, portfolio, programme and project management : a collection of scientific papers, 1 (7), 35–41.
Monastyrsky, G. L. (2019). Theory of organisation: a textbook. 2nd edition, supplemented and revised. Ternopil: Krok, 368.
Kuznetsov, V. P., Rakov, M. A. (1987). Self-organisation in technical systems. Kyiv: Naukova Dumka.
Svydruk, I. I., Myronov, Y. B., Kundytskyi, O. O. (2013). Theory of Organisation Textbook. Lviv: Novyi Svit-2000, 175.
Verma, V. (1997). Managing the Project Team. The Human Aspects of Project Management. V.3, Pennsylvania, PA: PMI.
Batenko, L. P., Zagorodnykh, O. A., Lishchynska, V. V. ( 2003). Project management: Study guide. Kyiv : KNEU, 231.
Yurynets, Z. V., Makara, O. V. (2014). Self-management: a textbook. Lviv: Ivan Franko National University of Lviv, 272.
Ebeling, W., Feistel, R. (1994). Chaos und Kosmos: Prinzipien der Evolution. Heidelberg; B.; Oxford: Springer Spektrum.
Schwaber, K. (2004). Agile Project Management with Scrum. Microsoft Press. Ken Schwaber, co-creator of Scrum framework.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Олена Данченко , Андрій Корейба
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
