Огляд сучасних моделей і методів управління конфліктами у проєктах

Анотація

Ми живемо у світі, що швидко змінюється. Сфера управління проєктами переживає динамічну еволюцію, викликану розвитком штучного інтелекту і застосуванням гібридних підходів до управління проєктами. У сучасних умовах через стрімкий розвиток технологій, вплив світових тенденцій, складність проєктів, виклики віддаленої та гібридної роботи, наголос на різноманітності та інклюзивності з’являються нові джерела конфліктів. Оскільки конфлікти неминучі і можуть по-різному впливати на успішність роботи команди проєкту, управління конфліктами є важливим чинником ефективної командної роботи. Дослідження засвідчило, що існує широкий вибір моделей і методів, які можна використовувати для управління конфліктами в проєктних командах. Зокрема, розглянуто такі моделі і методи як-от: Метод картографічного аналізу (The Conflict Map), Коло конфлікту (The Circle of Conflict), Колесо конфлікту (The Wheel of Conflict), Цибулина (The Onion Model), Дерево конфлікту (The Conflict Tree), Трикутник конфлікту (The Conflict Triangle/ABC Triangle), Модель Айсберга (The Iceberg Model), Діаграма "Риб'яча кістка" (The Fishbone Diagram) або Діаграма Ісікави, П'ять причин (The Five Whys) та Метод Кепнера-Трего (The Kepner-Tregoe method). Кожен з них має свої переваги та недоліки. Зазначено, що розуміння переваг і недоліків кожного методу чи моделі, надасть можливість керівникам проєктів адаптувати свій підхід до конкретних ситуацій, тим самим сприяючи продуктивній співпраці та згуртованості команди. Щодо управління конфліктами в проєктах, дослідження виявило приділення уваги більшості науковців методу Кеннета В. Томаса та Ральфа Х. Кілманна, який передбачає п’ять стратегій поведінки в конфлікті, кожна з яких може бути ефективною залежно від ситуації. Проте зазначено, що питання ефективного управління конфліктами в проєктах потребують постійної уваги і адаптації до сучасного середовища, що швидко змінюється. На основі дослідження можна зробити висновок, що метод Кеннета В. Томаса та Ральфа Х. Кілманна залишається дуже актуальним, поширеним та цінним інструментом. Проте важливо усвідомлювати, що жоден стиль поведінки не є універсально ефективним, так само, як і не існує єдиного правильного методу чи моделі управління конфліктом. Управління конфліктами в проєктних командах в сучасному мінливому середовищі не можливо здійснювати за допомогою шаблонних підходів, що підкреслює критичну потребу в постійному вдосконаленні процесу управління конфліктами, в застосуванні нових адаптивних підходів, в інтеграції та синергії різних моделей і методів для ефективного управління конфліктами.