Моделювання менеджменту проєктів модернізації організування дорожнього руху в територіальних громадах в умовах повоєнної відбудови

Анотація

Повномасштабна агресія проти України суттєво погіршила функціонування транспортних систем територіальних громад, загостривши довоєнні проблеми, пов’язані з дорожнім рухом. В умовах високої невизначеності та дефіциту ресурсів, повоєнна відбудова територіальних громад вимагає не лише відновлення інфраструктури, а й підвищення її стійкості та керованості. Це вимагає застосування нових інструментів проєктного менеджменту, таких як інтегрована концептуально-математична модель менеджменту проєктів модернізації організування дорожнього руху (ОДР). У дослідженні запропоновано поєднання концептуальної, математичної та методичної складових, що забезпечує оцінювання сталості проєктних рішень та підтримує прийняття рішень на основі адаптивного циклу «аналіз – планування – реалізація – моніторинг – коригування», орієнтуючись на індекс сталості проєкту S як узагальнюючу характеристику. Розроблено концептуальну модель менеджменту проєктів модернізації ОДР, що базується на чотирьох ключових принципах: сталості, безпечності, адаптивності та технологічності. Побудовано математичну модель, де цільова функція полягає у максимізації інтегрованого індексу сталості S. Цей індекс визначається як зважена сума нормалізованих покращень трьох цільових змінних – середнього часу в дорозі T_r, рівня аварійності A_r та екологічного впливу E_c. Модель була верифікована на прикладі Київської міської територіальної громади. Проведено розрахунки для трьох сценаріїв: оптимістичного, ризик-орієнтованого та песимістичного. Проведений аналіз чутливості ідентифікував ключові «важелі» управління. Верифікація інтегрованої моделі надає інструмент для кількісного обґрунтування та сценарного планування управлінських рішень у проєктах модернізації ОДР в умовах повоєнної відбудови. Ключовим висновком дослідження є виявлення «структурної стабільності» моделі: аналіз часткових похідних довів, що вплив технологічних параметрів (T_e, T_c) на індекс S є стабільним і не залежить від рівня ризиків P. Це математично обґрунтовує, що ризики та технології є незалежними, окремо керованими компонентами. На основі цього сформульовано практичні рекомендації: обґрунтовано доцільність упровадження роздільного менеджменту, що передбачає реалізацію двох паралельних стратегій – антикризової та технологічної. Антикризова стратегія має бути спрямована на мінімізацію інституціональних, фінансових та логістичних ризиків P, які здатні нівелювати будь-які технологічні досягнення. Технологічна стратегія, у свою чергу, має пріоритезувати інвестиції у розширення покриття цифровою інфраструктурою T_c як найбільш ефективний важіль підвищення сталості проєкту.